Happy new памперс!

У меня появился щастливый подгузник. Я его берегу - дорог он мне, как память. По этому я в него не писяю. Мама пользуется моментом и одевает мне его постоянно. Что ж поделать - приходится проситься на горшок. У всех взрослых это называется сложным словом " высаживание ребенка". Но как по мне - щастливый памперс - звучит на много приятнее. Помню, одно время у меня уже был один такой, но потом мама решила уложить меня спать одного - то есть без себя и своих волос, и я пожертвовал своим дорогим памперсом, и не ним одним. После этого мама не проводит такие эксперименты, а послушно и безропотно отдает мне свою голову на засыпание.

Зависимости и избавление

У меня есть сила, воля и сила воли. Или как там это называют взрослые. Могу привести примеры чудестного избавления от невредных привычек(так бы это звучало у всяких там проповедников (-:). Первый пример - это отказ от мамы. Я целый год не представлял себе жизни без маминого молочка. Все уловки типа чеснока мной игнорировались напрочь. Мама уже было смирилась с мыслью о том, что не видать ей алкоголя лет так до двух. Но! В один прекрасный день я просто отказался напрчь от такой пищи! Сам! И больше ни разу не просил и не вспоминал о своей детской зависимости! Второй пример - тоже с едой. Но на этот раз в главной роли - каша.Я ее обожал. Иногда это была моя единственная еда за день,которую я ХОТЕЛ. И менно по этому мама на нее молилась. И не пыталась даже отучать меня пить кашу с бутылки, хотя бабуки и дедушки всегда старались подшутить над этой привязанностью. И вот опять в один непрекрасный для мамы день я от нее отказался. И больше не пробовал с тех пор. Мама расстроена. За долго до моего появления на свет папа так бросил курить. Но я же не читал книжку "Легкий способ бросить кашу"!!

Опять в дороге

Я опять переехал. Родители почему то решили не заказывать профессиональный переезд у мувигновых компаний, которых развелось миллион за пол года. За стоимость переезда можно купить маленькую квартирку - так что пришлось мне опять самому упаковывать свои вещи. Теперь игрушки поместились в 4 ящика(раньше было 2)- плодятся в геометрической прогрессии. Запретил покупать мне игрушки, пока все эти не сломаю. Уже боюсь Нового года - Дед Мороз же все равно что-то притащит. У нас тоже получился почти профессиональный переезд - только 2 дня прошло - а уже можно спокойно передвигаться по квартире. Скоро сами организуем агентство по переезду!

О летной практике.

Полезен

Как все взрослые самостоятельные люди, я уже полезен в обществе. Мама уже поручает мне всякие важные дела, как например вынести памперс в мусор, найти-принести потерянные вещи, спрятать, пока папа не нашел(к рыболовным снастям относится), сходить в магазин, пропылесосить. Иногда я могу что-то перепутать - выбросить вместо спрятать,например, но это не критично.
Категорически отказываюсь откликаться на "пособирай свои игрушки". Привыкнут же. А так - сами безропотно занимаются этим 20 раз в день.

Воспоминания

Мама начинает бояться моих воспоминаний. То ли у нее не все ладно с "прекрасным далеким", толи есть другие причины, но ей обязательно надо, что бы мое детство было кристальным.
Как же меня тогда воспитывать? Непонятно.
Вот хочу я посреди ночи гулять по всем углам - и надо меня от этого отучить, так как хочу гулять я не сам по себе, а обязательно с мамой, которой так некстати хочется поспать в 3 часа ночи. А если меня не гулять - я буду орать, а того гляди - еще и запомню, как мне предлагали поспать вместо погулять. Когда же начинаются воспоминания?

Пазл

Как вы думаете - взрослые любят складывать пазлы? Моя мама, наверное,да. Почему бы она складывала его уже в 15й раз подряд за последний час? Или может потому, что я его люблю разбрасывать и делаю это с завидной регуляроностью все пол-дня, которые этот пазл находится в моем распоряжении?

Опять двадцать пять

Я опять отправился в рейд по бабушкам. Это увлекательно, но утомительно. Поезд я проспал.
Бабушки с дедушками счастливы, утки - не очень. Я их опять гоняю вокруг дома, пока не утомлюсь. Но на улице уже холодно, на руках - нелепые рукавицы, которые мешают все хватать, лужи не разбрызгиваются мокротой. Ничего интереснее не придумаю, как висеть на маме. Мама не в восторге от этой идеи.

Что бы это значило?

Недавно мама ходила в какой-то клуб. Вернулась веселая и счастливая с ворохом идей по моему воспитанию.
Я не особо углублялся в подробности, чем там взрослые занимаются, но кажется, основная их цель - мучать маленьких деток. Мама взахлеб уже пятый раз пересказывает, как смотрела видео о трехлетнем мальчике, который по доброй воле прошел поход по осенним Карпатам с компанией взрослых дядек и теть. При чем шел он практически все время САМ! Ну понятно, чем тут пахнет! Плакала теперь моя колясочка без своего пассажира. Я уже молчу о попытках залезть в сумку или просто маме на ручки.
Другой пример - поход в Карпаты в возрасте трех месяцев. Конечно, я уже проскочил этот вариант. Но мало ли чего придет в голову моим родителям.
Держу ухо востро.

Все меняется

С этого момента я становлюсь рускоязычным. Мож когда-нибудь придет время и для англоязычного варианта моего блога, но пока я освоил только 2 языка - этим я буду хвастаться!
А все потому, что насмотрелся я чудесных мультиков про Лунтика, Машу и Зайца с Волком из Ну, погоди.

Виховання

З деяких пір батьки не реагують на мою істерику. Це не спонтанне рішення - вони про це домовились (підла змова!) вже давно, але раніше вони не були впевнені, коли я капризую, а коли у мене болить жотик, зубка чи ще якась там нагальна потреба у мене виникла. От вони навчились розрізняти, коли мені шо не те, і не біжать на мої істеричні сльози і не кидаються мені в ноги. Більше того, мені доводиться заспокоюватись одному в пустій кімнаті! Правда, в цей час їм також доводиться заспокоюватись. Ну або заспокоювати одне одного. Але ж їх двоє, а я - один!
Побачимо, хто кого!

Неподобство

До цього дня мама наївно вважала, що наказувати мене ще рано і що я не повністю проникнуся ідеями прощення. Але сьогодні одна добра-предобра матуся сусідського хлопчика, який увесь час забирав у мене машинки, переконала мою маму, що вже пора. Ну як таке взагалі можна комусь казати-радити? Кожна людина сама має свою голову на плечах! Не треба радити наказувати дітей! Несправедливо!
І що ви думаєте - до вечора я вже заслужив постояти у куточку і подумати над своєю поведінкою. Звичайно, я знайшов як себе зайняти - не стояти ж просто так собі в кутку. Але це мене не сильно так порадувало - дитинство скінчилося?

Дорослішаю

Як великий хлопчикя вже вмію падати на пол, дригаючи при цьому ногами; проявляти свої бажання диким нестримним криком-писком; топати ножкою, як мішка-топотун - це коли злюся; стояти на місці і нікуди не іти, коли мене кличуть і не беруть на ручки - рекорд - 5 хвилин; кидати зі столу чашки, коли мені не наливають тди води - щоб я її розлив і ляпався в калюжці. Цілком дорослий набір - я вважаю.

Всі в сад!

Вже цілих 2 рази ми ходили в садочок. Такий спеціальний садочок, куди мами приводять нас, щоб ми розвивалися - здають на деякий короткий час своїх малюків. Моїй мамі поки що це не світить - вона все одно має бути зімною постійно, а от старші дітки самі ходять вчитися - без мам!
Цікавого там багато. Але і нудних речей там також вистачає. Ну от спитайте мене, навіщо я сьогодні запихав червоні констркторинки в спеціальні жолобки, якшо можна було просто бігати, все розкидати, кричати і веселитися? Я не знаю. Може, мама знає, бо вона дуже активно вмовляла мене складати той конструктор. Чи та тьотя, яка нам придмує всякі чергові головоломки. Мабуть, я сьогодні вже пішов на поводу у суспільства, але на відміну від попереднього разу - вже ліпив із пластиліну скакалочку разом з іншими дітками, грався в мячика, коли можна було, пролазив в спеціальні лазики, коли сказала тьотя. Ще трохи- і мене соціалізують.
У мене зараз мулька нова - я обожнюю бордюри. Великі і маленькі, рівні і розковиряні, біля тротуарів і просто самі по собі. Я по ним ходжу і бігаю. Головне, шоб було за кого вчепитися поряд - і тільки мене і бачили!

Які ж тваринки різні

Був сьогодні в незвичайном зоопарку - там бло повно арів, какаду, жако, василісків, варанів, мавпочок і павуків. Останніх я сприймав як частинки інтерьєра клітки, так як ні разу не повірю, що павучок може бути розміром з мою руку і бути чорно-волохатим. Черепашки, які не рхались, також були не цікаві. А от шиншили - то круто. Вони бігали вверх-вних по великій клітці. Одна навіть злякала мого татка.
Самим великим крикном був звірок із мультика Мадагаскар. Я його не міг перекричати. Інші дітки також пробвали - мало кому вдалося. Аот з какаду можна і поговорити.
Якби там було не так сильно жарко - можна було б там з кимось подржитися - потанцювати з папужками, покричати з, повивчати огромадних тараканів.
А потім ми пішли покататись на машинках. Оце драйв! І не страшно,що машинку забули включити - я і так накатався!

Пару днів тому мене кусав комарик. Ну це дорослі так стандартно дурили мене. Сказали б -як є: оця товста фея в білому зараз вколе мені живу аттенуйовану ліофілізовану вакцину для профілактики кору, паротиту і краснухи. Мама мені розказувала перед тим, що якби там не кір, то ми б ту прививку і не робили. А так - краще хай буде. Так шо ми вже 2 дні оминаємо дитячі площадки з дітьми і ходимо там, де людей немає.
Але і це, як виявилось - не найкращий вихід. От сьогодні зранку ми гуляли в лісі, а потім вдома мама зловила кліща, який вже приготувався пити мою кров! Впився мені ледве не в пупець! Нахаба! Був жорстоко покараний подвійно - спочатку ми йому перекрили кисень, а потім - розчавили пінцетом.

Кап-кап

Cьогодні цілиий день лив дощ. Спочатк умама мені його показувала через вікно. Потім, коли я вже настійливо просився на вулицю - ми пішли дивитись дощ на балкон. Кап-кап. Але ввечері мій терпець увірвався - не може бути,щоб кап-кап не перестав. Я почав пробивати собі вихід на влицю - стукав своєю машиною в двері.
Тоді не витримала мама- зібрала мене тепленько і ми пішли в магазин. Кап-кап. Вітер сильний. Холодно і страшно. Скоренько втікнули додому - я вже не хочу на вулицю!

Справжній Лєксус

А я вчора катався на Лєксусі! Враження,я вам скажу, непередати словами. Я зразу став гордим-прегордим - спинку одразу розправив, так серйозно звисока на усіх поглядав, а знаєте як тяжко поглядати звисока, коли ти на рівні колін! Трошки так посміхався, але старався, щоб це було непомітно.Тикав пальцями навколо, щоб показати, який у мене обзор. Гордо крутив руля в різні боки.
І їздили ми так далеченько- до озера і назад. Увесь цей час я плив десь під хмарами, аж поки хазяїн велосипеда Lexus Trike не зазбирався додому. Тоді я різко так засумував - довелося мамі мене заспокоювати і пообіцяти, що колись(на наступне літо) у мене обовязково також буде такий Лєксус!
Живу надією.

Сумне

Ми ненавидимо рибалку.
Конкуренція за татка з рибалкою - дуже не вдячне діло, мама постійно веде холодну неоголошену війну з цією сучкою, і мама програє. Тому we hate fishing!

Ранній старт

Я став щасливим хазяїном комплексу "Ранній старт". Я там зараз живу, бо на вулиці почався холодний дощ.(Мама каже, що він затяжний і мерзенний, але я думаю,що він мокрий і веселий - побачимо, хто був правий, коли я в чоботах пострибаю по калюжам!)
Я тут висю, гойдаюсь сам і гойдаю своїх медведів ззайцями, катаюсь на кольцах, возю свої машини з горки, спускаю з неї все, що захочу, іноді падаю - тоді мамі страшно.
Корче, мама з татом поторбувались про свій відносний спокій на холодну пору року- може так я не розвалю хату?
Фотки і відео потім.

Досягнення

Я сьогодні вперше свідомо попросився на горщик. Ми перейнялись цією ідеєю зовсім недавно - з недільку тому. Але успіхи- на лицо!
Але чесно скажу- горшок я ненавиджу. Так що до повної перемоги ще дужже і дужже далеко.Мама у мене має не сильно такі здорові нерви, так шо вони іноді у неї відмовляють, але поки що всі себе тримають у руках.

Про все на світі

Знову ми їхали. Поїзд я переніс так собі - кричав пів дороги,хоча дорога була не такою вже і довгою. У мене соплі, так шо я нервувався і злився.
Я знову вдома в Києві. Після довготривалих подорожей навіть наша дома стає милою, хоча ми не дуже її полюбляємо, якщо чесно.Тут усе якось не-по-київськи. Ми дуже швидко тут знову засумуємо, але зараз котик дає себе погладти, всі мої іграшки засумували без мене, вазони треба пересадити, машина стоїть без діла - роботи непочатий край. Так шо я пішов працювати.

Твору

Сьогодні знов малювали. Найбільше в цьому творчому процесі мені подобається вода. Особливо коли вона вже з фарбами. Різні кольори в ній прикольно так розчиняються, що я не став чекати - булькнув усю свою палітру в мисочку з водою - хай я буду дивитися на процес дифузії.
Потім мені сподобалось, як пензлик малює мені ручку. Забава розпочалась з новою силою - мама малювала мене, а я змивав фарби з пальчиків у воді. От тільки про малюнок ми забули- якоь до паперу руки не дійшли.Зате мій тілець для годування тепер має оригінальний жовтий відтінок - акварель зараз сильно медова - не змивається!

Найкраща іграшка

В моєму арсеналі іграшок дуже багато всяких баночок. Різних - баночок з кришечками, баночок без кришечок, кришечок без баночок.Це мої сортери. Самі дешеві, але самі перевірені. Я ними граюсь краще, ніж справжніми кольоровими сортерами. Тому я їх всюди збираю і приносю в свої грашки. А сьогодні мені нечуванно пощастило - так сталося, що я допив банку ріабалу. А там такий пузирьок з кришечкою, в яку вмонтована піпетка! Оце так здобич! Я цю баночку з рук не випускав до самого вечора. Навіть ліг з нею спаткати - щоб не забути, яка у мене є класна баночка!

Вгадати з подарунком

Мені бабуся подарувала калясочку. Не для мене, а мені! І хоча тато, тітка і дядько якось скептично оцінили необхідність мені калясочки, я їх не слухаю і дужже з того щасливий. От була б у мого тата в дитинстві калясочка, може він і навчився би зі мною гуляти. А то тільки мама та мама. Навіть на етикетці написали, що іграшка розвиває в дитині відчуття соціальної свідомості і рівень соціальної значимості. От. Так шо я тепер вам не просто малятко-немовлятко. Я вже готуюсь грати багато соціально-значимих ролей для цього несвідомого суспільства! От.

Дома

От я вже і вдома. Кіт мій щасливий, що тепер може знов від мене тікати по всіх кутках. Я перегрався за сьогодні лише з частинкою моїх ігрушечок, іншізалишив на завтра. Тут так багато всього мого, що я не знаю, за що першим ділом хвататись.
Увесь вагон знав, що маленький хлопчик Захар їде із К вів себе стримано,але вгості ходив до всіх, хто забував закривати двері купе. Друзів по розуму у вагоні також вистачало - з дівчинкою бігав по коридору, з хлопчиком - за компанію кричав. Але все закінчилось мирно о 4 ранку, коли прибув наш поїзд. Крим! Я люблю тебе!

Снова здарова

Я хворів. Тому і не писав так довго - настрою не було. То температури високі, то мама зі своїми ложками з мікстуриами гіркими, що аж всі 4 зуба зводить. А тепер по трошки приходжу в гарний настрій і вже навіть ходжу на море. Там, правда, майже не купаюсь - якось не цікаво стало. Але зате по дорозі до моря у нас є парк атракціонів. Там дяді контролери мене не помічають - чи то із-за моїх розмірів, чи ще чогось, але солодке слово "халява" тішить мою маму. От вчора я погрався в сухому басейні шаріками, порозкидав їх всюди, куди міг докинути, сам мало не звалився з нього за огорожу - і мене не помітили!Так шо я хочу на море!

Довга дорога в...

У нас настала ЖАРА. Сьогодні в 11 ранку ми вже йшли додому з моря, бо мама згоріла. Я тож став румняненький, але крем-наше-все спас мене.
А на море ми йшли 2 години.Ні, нам не так далеко і мама не вирішила здати норматів на витривалість. Просто вона мене випустила з колясоки в парку, по якому ше йти 2 км. От весь цей шлях я йшов в різні боки. От, наприклад, чи ви коли-небудь роздивлялися мокриць з відстані 10 см? Я роздивлявся. А потім проводив різні експерименти над ними - як вони повзають придушені, або догори ногами. А потім прийшла мама. Спасати мокриць.

Релакс

Ух. Накінець то настали спокійні будні тихого відпочинку. Ми більше нікого не зустрічаємо - не провожаємо, не чекаємо і не скучаємо. Ми просто відпочиваємо. Сьгодні я захотів на пляж в 7 ранку. Там там добре спиться в цей час. Мама мене правильно зрозуміла і шоб я не розніс квартиру остаточно, в 7.20 ми вже загоряли.
Відкриття - девочки граються пупсами. Сьогодні я досліджував одну таку іграшку. Очі у них-не справжні, бо я їх ледве виковиряв, руки-ноги не гнуться, а от в пісочок вони закопуються пречудово.
Краб - страшний. Але я все одно дуже хотів його погладити.
Найкраща робота -стрегти шезлонги. Я підробляв сьогодні. Можна покататися на дверях будки з шезлонгами - це дуже весело.
У мене тепер є поливалка- мені більше не потрібно буде відбирати її у сусідських діток. Я її сам вибрав.

У вас дощ?

А у нас - паляще сонце. Ми на день ховаємося додому, де мене мама пробує нагодувати супом або картошками. Я вже як негра. Але тільки місцями - це ноги, які виглядають з калясочки увесь час - спу я, чи просто кудись їду, чи граюся. Сьогодні я розібрав шезлонга. За це він мене стукнув по голові, але я все одно зміг завершити свою роботу. Вода мокра і холодна. Тому я не купаюся. Мені і на бережку добре.

А ти де?

Саме так я вже вмію питати, коли від мене хтось ховається. Можу питати так багато-багато часу підряд - але тоді треба бігати, або повзати, або просто кудись залазити. Це дуже весело! Я тоді голосно пищу.
Ти де? А я на морі. Правда вже другий день лиє дощ, тому моря ми не бачимо, а до того ми цілих 3 дні купалися і займалися благоустроєм міських пляжів. Це ж не Меганом, де все впорядковано. Тут роботи - непочатий край. Камінці попересувати, в воду їх покидати, пасок настроїти, чужі басейни поприбирати. Дуже обідно, коли не можу підняти великого камінця. спочатку я стрімголов мчався в воду, не питаючи як там глибоко. Але потім передумав - нащо цей екстрім з холодною водою, якшо можна і на бережку бовтатись. Але і там мене хвилі находять і, буває, накривають з головою. Зараз ми чекаємо, поки наш триденний загар перетвориться в звичне явище і коли дощ з сильним вітром стануть сонечком.
Вітер тут - особлива стихія. Не така, як у нас. Вчора, наприклад,він мене ледве не скинув з горки, на яку я так безстрашно забрався. Мама мене закутала в шапку, хоча всі місцеві дітки ходять голі. Велике діло звичка. Так шо до моря ми не підходимо і близько- вітер і великі хвилі нам страшні.

Відпочинок

А нас уже десь чекає поїзд! Мама мені так каже декілька днів. Останній час вона носиться по хаті, як вжалена і запихує в рюкзак всі наші речі. Ми збираємось порати господарство Оксани і Олеся - їх карасів і вазони. Вони будуть відпочивати від півдня в центральній Украіні, а ми - навпаки. Так що нам багато - багато чого знадобиться.

Урок малювання

Мій перший у житті урок малювання закінчився дуже вдало. Мою роботу можна повісити на стіну і любуватися нею. Правда це можуть зробити лише справжні гурмани і поціновувачі мого мистецтва - тобто одна людина в світі.Здогадайтеся самі, хто це може бути.
Спочатку ми взяли пензлика і розбудили ним акварельні фарби. Я не дуже хотів це робити - мене більше цікавив процес вимивання самой щіточки. А можна і не мити, просто бовтатись у воді - вона тоді весело рзливається по всій хаті. Потім я зрозумів, що ще веселіше намочити щітку в фарбу і бількнути її у воду. Потім вода стала чорна, і стало цікаво розливати її на білий ватман. Тобто, якби не мама - на ватмані була б вода різного кольору - без фарби. Це вона все попсувала і заляпала ватман різнокольорово.
Мені більше сподобалось мастити фарбою себе і маму. В кінці кінців явибрав слушний момент і маму побідив - я вилив всю банку з чорною водою просто на підлогу! Отоді мене вже залишили в спокої - віднесли і занинули у ванну митися. Але ця акварель якась не дуже вже і акварельна - вона не хотіла з мене відмиватися. Прийшлось мамі постаратися, щоб я був чистий. А поки вона старалась, я тихенько викинув трубку від душа на підлогу- ото було весело, коли комусь прийшлось збирати воду! А ще відмивати підлогу і себе від фарби.
Мені сподобалось. Буду тепер творити.

Бібіпппппппппппппп

Мені тут принесли нову іграшку - машину. Змучилися мої перенси дивитися, як я катаюсь по хаті на горшку, змилувались і купили мені це чудо!Тепер я не буду забирати у всіх діток у дворі їх транспорт. Я знаю точно, що вона вміє їхати, перекидатися, грати різні музики, бібікати, возити мене, стояти в гаражі, гойдатися. З деякими функціями я ще не розібрався. Але ще не вечір.
Побіг пищати!

Сільські вісті

Бульи у сельі. Чого так написано - бо там, де ми були, всі говорять льь замість л. Це дуже прикольно звучить. Я сміявся з усіх бабусь. Ну спочатку я на них накричав, а потім вже сміявся. Отож, що бачив: жука-рогача. Він був величезний, як для жука. Я звик, що жуки - це такі маленькі, червоненькі і швидко бігають. А той сидів собі так поважно, нікуди не поспішав. І тільки роги свой шикарні наставляв, коли я пробував до нього пальчиком торкнутися.
Жабі бачив. Раніше я їх також бачив в озері. Але та скакала сама по землі. Високо так скакала.
Їжачка бачив. Шось я не зрозумів, де в тому клубку голочок був схований їжачок.
Буратіну бачив. Мене ним злякали і обдурили. Я думав, то справжня дітка, ну просто носом не вдалась трошки. Почав стіснятися. Потім бачу - дітка якась дивна, і зрозумів - вона не справжня!
Там була моя бабуся. Тепер мама моя буде заробляти - за кожну бабусину пораду бабуся має заплатити. Ото ми тепер будемо багаті!

Мамины развлечения

http://www.blog.stoidey.com/?p=2176#odnoklassniki - вот, всем, кому интересно!

Граюся собі

А я вчора грався з таом в жмурки! Тато ховався - а я його знаходив. Пищав при цьому тоак, що у сусідів у вухах закладало. Кіт взагалі збирався йти гуляти через вікно, бо я дуже швидку бігав по хаті і він ніяк не міг придумати, куди б це надійно сховатися. Ігри закінчилися раптово - я ловив тата в шторі, де його не було. А штора виявилась не надіною підтримкою - я гепнувся носом в пол. Але то нічого. Чекаю вечора, коли прийде тато.

Пустьбегутни

Якось міх хресний вдало назван так соплі. Це правда - що з ними не роби, а вони самі по собі. Сьгодні саме такий день. Я не знаю, де я їх взяв. Але вчора я запчихав усіх. Мама заморилась мені казати, щоб-я-був-здоровий-не-пчихав-блес-юе, а я весело сміявся і пчихав далі. Вночі я не спав - хто ж спить з забитим носом, і тому ми всю нічку гуляли - з кухні в кімнату і назад. А коли мама забувала, чого я не сплю, і хотіла мене положити в кроватку - я їй голосно нагадував. Тепер я сплю. А мама - ні.
ПС. ми постригли кота. НАЛИСО.

Мама де море?

Я сьогодні бачив море. Море води, людей, піску, дітей, риб. Якийсь хлопчик ще мені розказував про раків. Справжнє море мені обіцяють показати трішечки пізніше, а сьогодні я побачив море біля нашого дому. Думаю, не треба пояснювати, скільки людей чуло, коли мене витягували з води погрітися. А вам треба було грітися, коли ви дітьми купались в річці або морі? То згадайте себе і не знущайтеся над дітьми! На пляжі їм треба купатися, а не загорати на сонечку чи гратися на березі. Для того і вода, щоб я там бовтався без зупину! Я здався лише тоді, коли вже був зовсім синім і думав, що мої зуби тепер ніколи не заспокояться.

Парадокс

В Китаєво,де ми зараз живемо, спостерігаю якусь парадоксальну тенденцію - в лісі з калясочками більше гуляють пап або дєдів, ніж мам і бабушок. А рибу більше ловлять жіночки. Тут діють якісь інші закони, про які ми не знаємо? Може, тут мамам не можна сидіти в дектреті і це роблять папи? Треба в цьому розібратись терміново!

У нас на районе...

Осввоюю новы території. Взагалі тут край географії. Навть якщо карта каже,що ні- брешуть карти. За нашим будинком починається приватний сектор, до кінця якого ми з мамою не змогли дійти - це значить, далеко. Поряд - неорані поля. До найближчої аптеки треба їхати автобусом. Я не думав, що таке буває. Мама в жасі.Хоча до цивільної цивілізації - 15 хвилин їхати. Хіба таке буває?
Зато на дитячих площадках дуже цікаво. Раніше від суму можна було завити - вибачте, можна я пограюсь, не можна бити діток, не обсипайся пісочком. Тут - веселуха. Дітки граются - мами бухають - папи бьють морди один одному.

На новому місці

Урааа! Такого гармидеру я в свому житті ще не бачив. Ну привезли мене з роддому - ну шумно було, ну приїхали в село-з села, але такого - ніколи! Все-все-все в торбах, рюкзаках, пакетах, сумках! Навіть мій котик. Потім ми приїхали у великий дім, де все знов розкидане по всій хаті. Я все складаю, розпаковую, розставляю по місцям, а мама бігає по хаті- путається під ногами - тільки заважає мені.
Сьогодні вже знайшли ліс, де ми будемо гуляти. Там ше є болотця, в яких живуть жаби і качечки. Вони випрошували у нас щось поїсти, але у нас була тільки водичка - вони не хотіли водичку.

Великий гіппо

Сьоня були у зоопарку. Шо вам сказать - стільки діток в одном умісці ще не бачив. Мені показували всяких тваринок -великих і маленьких, але я вперто дивився на дівчаток і ворон, яких там було валом. Ще мене зацікавили рибки в акваріумі - я читав, як їх звуть, а потім шукав їх - де вони плавають.Найцікавіше місце в зоопарку - майданчик з козенятами. Я їх годував землею.
На фото видно,як старий цап ігнорує мої старання запихнути йому в рот трошки грудзу.
А саме веселе місце - майданчик "веселої корівки" - я там аж забігався, поки мені набридло. А мама з татом як за мною забігались - взагалі мовчу!

Чого чекати?

Сьогодні так поспішав зловити горобця, що аж впав і розбив коліно. Це перше розбите колінко, замазане зеленкою! В моєму житті ще не було зеленки на колінках - тепер буде.Думаю, цих зеленок ще валом попереду! Зеленка - це коли болить,але потім стає дужже весело - того що я видираю у мами зелений ірник з ваткою і починаю малювати все навколо. Спочатку -всього себе, потім - хто попадеться. Сьогодні попався мамин компік - на білій клавіатурі зеленка чудово виглядає!

Урожайний день

Урраа!!Сьогодні вночі мені народили сестричку Ніну! Сестричка мені буде -юродна, бо її мама - сестричка моєї мами, але то не так важливо - саме головне - у мене буде компанія і ми будемо гратися! Поки що мені сказали, що сестричка гратися не вміє, але то нічого - ще зовсім недавно я сам нічого не вмів. А тепер - огого!!! Так що рочок почекаємо.Ото місяць друзяковий получився!!

Друзяки

Уррраа! У мене появився новий друг! Я його ще не бачив, він мене - також. Він ще взагалі нікого не бачив, бо тільки вчора народився. Його ще ніяк не звуть - просто маленький хлопчик, але я вже чув, як він плаксає - як маленьке котенятко. Сьогодні він гарно себе вів(це сказав його тато) - аякже - як перший день у році проведеш...Я вже починаю чекати, коли ми з ним підемо у перший наш похід, адже його тато і мама такі ж підірвані в цьому плані, як і мої.

Весна прийшла

Всі довго і багато говорили мені, що буде дуже класно, коли прийде весна. Можна буде бігати без одежок, їсти вкуснющі вітаміни великими ложками, купатися в великій воді. Але поки що я бачу сірий холодний дощ, який дозволяє мені виходити на вулицю тільки на трошки, калюжі, в яких так класно було б посидіти, але мене туди чогось не пускають, мокрий пісок на площадці, який не хоче сіятись через сито і вперто склубочується грудками.
То коли вже весна?

Попрацювали

Сьогодні ходили до мами на роботу. Там тьотів - тьма. Всі мене хотіли потіскати, пощипати, попацати. Спочатку я так себе тихенько вів, але потім зрозумів, що коли тобі усі так посміхаються - можна ходити по руках, як перехідне знамя, можна дотягнутися до їхніх компіків, поговорити по їх телефонам. Почувати себе, як у дома. Так шо робота мені сподобалась. Нам обіцяли платити півтори ставки - мамі одну і мені - половину.Так шо я вже хочу ходити на роботу. Навіть якшо мама ще не дуже хоче. Але вона наслухалась, як тьоті віддавали своїх діток в садочки в 1 рік і які вони після цього ставали самостійні і тепер їй уже дуже хочеться, щоб я став самостійним. Ну не прямо зараз, звичайно. Ще побуду вдома.

Доторкнувсь до прекрасного

Сьогодні великий день. І навіть не тому, що сьгодні другий день Паски. Мене вперше, як великого хлопчика, взяли з собою в ліс на справжнісінькі шашлики. От іще подія! Але ж я сам пробував розпалювати вогнище за допомогою ковиряння в попелі, я пропахся димом від шишок, які збирав сам, мужньо витримав усіх комарів, ходив до струмочка по воду, готував їжу на вогнищі - перекидав понаскладані там шашлики, гриз яблуко, розділене миром між усіма бажаючими. Потім ми трошко пограми у футбол, перенюхали всі квіточки навколо, переловили усіх жучків з червонястими спинками - і сонечко сіло. Ночувати в лісі ми не стали, бо там не було моєї кроватки. Але для одного, першого мого виходу програма мінімум виконана! Так що я вже майже турист - мене можна брати в далекий похід, а не тільки в наш сусідній ліс!

Паска прийшла! Крашанок принесла!

Ходив сьогодні святити паски. Мама склала мені кошика - різнокольрові яйця, пасочка, всякі там пакуночки, в які я не встиг залізти. Ми всали вже так пізненько. Біля нашої церкви зібралось багато людей, біля мене поставили свої кошики гарні дівчатка - рочків так по 3. Вони старанно оберігали свої кошики від мене - у них просто є менший братик. Вони, певно, знають, що може бути, якби я туди добрався.
Свічку мені дали дуже не слухняну. Прийшлось розковиряти всю пасочку, поки я засунув свічку так, щоб вона стояла. Вона, правда, зломалась у 5 місцях, але ж я не винен - я старався.
Потім прийшли батюшки, полили мене і мого кошика водичкою, поляпали папу, маму і калясочкуі ми поїхали додому їсти хрін. Незабутній смак!

Хата-читальня

Останнім часом я багато читаю. Можу отак взяти собі якусь цікаву книжечку і читати сам довго. Книжка від цього тоншає, втрачає сторіночки і частинки сюжету. Це так захоплює! Мама не розуміє цього смаку - вона постійно старається виковиряти у мене з рота самі смачні моменти, коли я їх починаю смакувати.
А коли мама мені читає, я не можу опреділитись, що ж я хочу послухати. І тому приношу їй всі наші книжечки. Отак по-одній, по-одній, і хай сама думає, яка ж мені книжечка найбільше подобається.

Моя киця купила б ...ЗАМОК НА ДВЕРІ!

Я давно спостерігаю за нашим котом. Ну звичайно не лише спостерігаю. але й активно дружу з ним. Він зімною - так собі. Або він про це ще не здогадується.. Так от, коли я дивлюса, з яким задоволеним хрумкотом він снідає, обідає і вечеряє своїми сухими кормачками, у мене аж по вухах баздрість бігає.Мені треба до нього срочно саме тоді, коли він їсть.
Недавно мама з татом провтикали момент, коли котячий корм був не схований. Раніше вони пильно слідкували за такими моментами, але зараз, коли я вже пересуваюсь зі швидкість мітли, вони за мною не завжди встигають. От і того разу я якось непомітно вислизнув з їх поля зору. Що вам сказати - о чекав більшого від смаку кормачків. Та і гризти їх мені було незручно - у кота, мабуть, більше зубів. Але розкидати їх по всій хаті мені дуже сподобалось! Так що мій жвавий інтерес нікуди не дівся. Я все ще люблю котячий корм!

ГулЯю-гуляЮ

Я вже маю своє відро для пісочків. І граблі, і лопату.Пасочкми я поки що тільки кидаюся, але я вже бачив,як інша дітка гралась ними. Вчора засипав мамі очі, наївся несмачного пісочка. Хотів угнати гарного велосипеда з дитячої площадки, але потім придивився, що він якийсь дівчачий.
А ще на прогулянці ми годуємо гулів. Таких наглот ще треба пошукати - лізуть прямо до мене. Я сам беру зернятка і кидаю їм. І кидаю чим поближче, щоб я міг їх краще роздивитись.
Сьогодні підемо з мамою далеко-далеко. Потім розкажу куди, коли приїдемо.

Вихідний від мами

Сьогодні цілий день був з татом. У мами був вихідний. Хто кого заграв до вечора - не питайте. Не знаю. Знаю, що мені сподобався кефір - оказується, тато дав мені не той, що дає зазвичай мама. Що морква смачніша за картошку. Що можна дивитись мультіки довго. І що мама буває шовковою. якщо її перед цим носило десь цілий день. Всі щасливі та задоволені.

Пасочки-пісочки

Сьогодні мене вперше пустили в пісочок! Це було, я вам скажу,видовище не для слабких маминих нервів. Її аж коробило відчуття піску у мене на зубах - я трошки спробував його поїсти. Вона якось близько до серця приймає мої брудні руки та пісочок всюди.
Коли ми прийшли на площадку, там вже копирсалися маленький хлопчик і його мама. Він був готовий до випробувань пісочками - у нього була лопата, граблі та відра. У мене не було нічого, тому мені довелось у нього все забрати. Вічливо. Щоб і не здогадався. Потім довелося йому засипати піском очі, щоб йому не хотілося дивитись, як я граюся його пасочками. А він постійно норовив мене потягнути за шапкові вуха. Ми з ним гарно гралися.

Кукурузки

Колись давно, коли моя мама ще була маленькою, вона дуже любила кукурудзяні палички. Тоді вони були в таких картонних великих коробках.Вона вибирала найсмачніші - найсолодші з цілої коробки в першу чергу, потім менш солодкі і насамкінець доводилось поїдати ті, яким пудра не дісталась зовсім.
Трошки пізніше, коли вона підросла, вона більше не їла палички і завжди дивувалася, чому діти не можуть їсти палички чистенько? Коли мама зустрічала на вулицізнайомих і незнайомих мам, діти яких їли палички, малеча завжди була замурзана липкою пудрою з голови до пят, на щоках і руках завжди спостерігався шільний пласт кукурудзяних крихт, навколо таких діток завжди кружляла зграя гулів, що билися за місце під малюком.Мамі це не подобалось. Мама дивилась із докором і сумом на таких малюків і на їх мам. Ну як так можна не слідкувати за дитиною? Як так можна їсти палички? Ну навіщо їх взагалі давати?
Тепер така дітка -Я!І це дуже весело!

Познайомився

Вчора ми весело провели день. Спочатку прийшла хресна і принесла щось неймовірне! Коврик, по якому можна малювати! Мені дали спеціального маркера, штампи з водою і я почав творити. Я взагалі дуже творча особистість. Але швидко втомився і потім ввечері розважався тим, що гриз того маркера. А мамі з татом сподобалось і вони весь вечір малювали.
Потім ми пішли провідати ворону - ворона була настроєна згризти хресній пальця за те, що ми недооцінюємо її можлиості- принесли лише зерняток такій великій розумній пташці.
Потім ще гуляли туди-сюди і зустріли ЇЇ! Я не запамятав, як її звуть. Вона росточком якраз з мене, має на пару місяців більше досвіду. Я їхав в калясочці а вона йшла САМА поряд! Ми поговорили трошки, але ж ці мами завжди кудись поспішають.Я довго думав про неї - всю дорогу додому. Потім вдома ходив цілий вечір двома ногами. Не повзав- ХОДИВ!Треба ж налагоджувати стосунки!

На кухні багато цікавих іграшок, до яких тяжко добратися. Однією із найжаданіших є яйця. Вони завжди манили мене своєю недоступністю - стоять собі у холодильнику - такі загадково-кругленькі. Мені рідко вдавалося до них торкнутись, коли мама необачно близько тримала мене, щось там вишукуючи у нутрощах нашого білого холодного монстра. Одного разу, правда, мені все-таки вдалося з бокової полички скотити одне прямо на підлогу - такого ефекту я не чекав! Це було незабутньо!
І от сьогодні мама сама мені простягає це чудо! Я взяв і тихесеньоко собі його розглядав - щоб відволікти її увагу. Це спрацювало! Вона зайнялась салатом і її пильне око не встерегло мого переміщення під стілець - вирішив - тут сьогодні буде моя лабораторія. І розпочав свої експерименти. Скільки я не пробував - не зміг досягти такого ж результату, як при першому мому знайомстві з цим дивом. Не зміг я його розляпати - яйце кришилося!
Тяжко описати послідовність моїх дій але в результаті моїх практичних відкриттів мамі не вдалося відпилоосити старанно втертий в коврик жовток, витріпати мене від шкаралупок - здається, їх тільки у вухах не було, а білок позїдав котик - він якраз вчасно прийшов мені допомагати.

Качелі-каруселі

Я зрозумів, що для покататися треба лиш бажання і трішки фантазії. Можна кататись на мамі, якщо хочеться щоб було вище - на папі. Можна на стільцях, можна просто в кроватці. А сьогодні я ще придумав з дивану чіплятись за двері з тумбочки - ото веселуха! Правда, прийшлось спочатку получити по лобі - трошки не розрахував кут відкивання інших дверей, але то нічого!
Сьогодні ходили в парк де справжні каруселі. Там дужже весело, особливо коли мами маленьких діток зайняті зернятами. Вже дуже хочу разом з іншими дітками поборсатись в грязюці - аж вискакував із каляски, але ж треба спочатку впевнено бігати, щоб мама не зразу так змогла зловити. Буду поки що тренуватись вдома тікати від мами.
ПС. Моя улюблена книжечка зараз - про телефон. Так от там глупі газелі спалили каруселі!

День Варення

От і настав мій перший ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ! Мені про це сказали мама і тато вранці, як тільки я прокинувся. Ясно, що в цей день мені дозволено все - то щоб я зранку не марнував часу - прийнявся до роботи. Спочатку зломав щойно подарованого бегемота - у нього рот погано відкривавя - тепер не закривається. Потім розказав котику, що він сьогодні не має права від мене швидко тікати - здається, повірив! Потім сходив на пошту за подаруночками - моя місія була волати, щоб нас пропустили без черги. Потім готував святковий стіл - чистив мамі цибулю. Потім кричав на торт зі свічкою - ну не хотів я фотографуватися і не знаю я що таке "дуй"!
Загалом, це відбулося. По переліку моїх справ за день - я вже дорослий самостійний хлопчик!Рік тому мама і повірити не могла, що це свято настане, і настане так швидко.

Котик на дієті

Сьогодні хотів визначити швидкість руху котика, якщо йому причіпити скотч на вуса. Вивів правило: кіт зі скотчем на вусах рухається блискавично швидко, але в хаотичному напрямку. Іноді я не всигав тікати.
Ще трошки і кіт зрозуміє - тікати від мене - пуста трата часу - все одно підстережу. Наприклад, на кухні біля його тарілки з їжею. Мама, правда, і від мене її ховає, але я спритний хлопчик і іноді ми втрьох збираємо котячий корм - мама - в тарілку, кіт - скільки вспіє заковтнути, я - просто щоб веселіше було!

По-під стіл пішки

Тепер я точно знаю, що значить по-під-стіл-пішки. Більше того, я вже під нашим столом НЕ ПОМІЩАЮСЯ! Якщо на 4х, то, звичайно, я всюди. А от якщо ногами, то вже треба пригинатися. А недавно застряг під стільцем. І ні туди - ні сюди!

Щасливе повернення.

От я і повернувся додому. Вчора ми їхали цілий день - спочатку на машині. Потім знов на машині, але в іншу сторону - мама, звичайно, щось важливе забула з першого разу і нам довелось повернутися. Потім на поїзді. Там було весело, хоча головну іграшку мені так і не дали - дядя, що сидів поряд, не розділив мого щирого захоплення його ноутбуком і так і не дав мені до нього добратись. Я вирішив відомстити - не спав всю дорогу. Я марудився, прозоро натякаючи,що мені терміново треба перевірити свій е-майл. Дядя виявився непойнятливим.
Потім я все-таки заснув - у таксі. Заснув як полінце. Мене потім перекладали, роздягали, вкладали спатки - я не чув. Я міцно спав. Але не довго. Якраз тоді, коли мої перенси уже й самі були не проти поспаткати, я прокинувя, щоб перегратися усіма моїми домашніми ігрушечками. Особливо нашим котиком, який від такої моєї ідеї впав в депресію. Він думав, що найсумніше - сидіти вдома самому.
А мій тато просто вражений моїми новими вміннями і навиками.

Людина Прямостояча?

Я вже самостійно роблю 3-4 кроки, це мені приємно, я усвідомлюю свої дії повністю.
Я , правда, падаю, але хіхікаю при цьому весело. І сьогодні я так ходив багато, без всяких там маминих заморочок – тіпа іди, принеси, подай. Може це я з радості, що тато повернувся з командировки? Він, правда , вдома, а ми все ще в селі.
Мама навіть почала турбуватися, що вона все ще не змогла зняти мої швидкі пересування на чотирьох кінцівках. Але це складно, того що я одразу втрачаю інтерес до всього іншого, якшо бачу будь-яку камеру.

Мрійливий настрій

Знаєте, зараз я кожного дня вигадую щось нове. Навіть не вигадую, а щось нове мені вдається. Я дивую себе і всіх оточуючих. Особливо маму. Навіть не так. Просто мама може з кожним днем впевненіше і впевненіше казати «дякую » Бозі за те, що я є. Вона тепер може відслідковувати еволюцію свого відношення до життя. Кажуть, що сім’я народжується разом із первістком. Це правда. Раніше був просто тато і просто мама. У кожного з них було свої думки, вподобання, звички, які вони багато років притирали до інтересів, думок, вподобань іншого. І могло бути мільйон компромісів, два мільйони спільно прийнятих рішень, три мільйони ілюзій повноцінної сімейної злагоди. Але все одно то були РІЗНОНАПРАВЛЕНІ старання. А прийшов я і всі почали обертатись навколо мене. Все стало зрозуміло і закономірно . Так і має бути - я –пуп землі!
Ну от моя перша місія на цій землі і відгадана!

ПАЗДРАВЛЯЮ!

Перше у моєму свідомому чоловічому житті 8-ме березня відбулося! Відгриміло підсніжниково-тюльпаново. У мене тут багато бабусь, прабабусь і просто гарних чужих і своїх тьотів. До кінця дня я навчився брати у мами подарунки і віддавати їх тим, кому я вважаю за потрібне.
Шо я можу сказати – свято це мені сподобалось. Кажуть, що це тимчасово і скоро, як усі справжні чоловіки, я зміню свою думку, але поки що все було гуд!

Нове оточення - село і люди.

Приїхали в село – ще декілька днів тому, але я все ще не звик. Тут багато нових, незвичних для мене звичаїв, пристроїв, тваринок. Моя щира любов – велика собака. Інших вона лякає – мама не підходить до неї близько - коли собака стає на задні лапки – вона дивиться на нас звисока, але вона мене забавляє – я сміюся, коли на неї дивлюся.
Інше захоплення – качечки. Вони дуже прикольно тікають від мене – ми ходимо за ними по двору, а вони постійно кудись поспішають.
Тут купа тумбочок і у мами просто пухне голова, як мене в них не пускати, бо в кожній із них просто кладезь заборонених для мене предметів.
Я полюбив крісло на колесах – хтось із нас когось катає – чи то воно мене, чи то я його – це залежить від того, де я – під кріслом і штовхаю його, чи на кріслі і мама мене возить по всій хаті.
Є, звичайно, і мінуси – тут постійно змінюються люди – їх тут купа – всі приходять і пробують до мене підмазатись. Просять, щоб я йшов до них на ручки, робив ладушки, гопав, буцався, кував якийсь чобіток, сороку-ворону і ще багато високоінтелектуальних забавок. Я не ведуся – у мене є мама, у мами є ручки. Вони у неї є для мене – якщо у неї з’являються думки, що я можу сам погратися, або що мені потрібно погратися з кимось із моїх родичів – я їй пояснюю, на скільки ці думки є хибними. Всі тоді починають бігати навколо мене, махати руками, наперебій пропонувати все, що можне мене заграти, але тут я включаю повний пофігізм, відкриваю рот і реву, поки мама розчулиться і забере мене на ручки.

Я і мама

Чи можна уявити щось страшніше - сьогодні мою маму покликали на роботу. МОЮ маму - на роботу! Моєму обуренню немає меж! А як же я? Я - її робота, я - її увесь світ зараз, я - ваше всьо!Недавно одна тьотя сказала нам, що моєї мами на існує до 24.03.2012 - саме тоді мені буде 2 рочки і наче б то тоді моя мама почне знов існувати. Дурня якась, бо для мене вона є тут і зараз, і кожну хвилину, коли я захочу - завжди і всюди.
Останнім часом я помітив, що мама тільки-тільки почала насолоджуватись своїм статусом. Раніше був англійський, я ще був дуже маленький, вона ще була не вивчила інструкцію до використання мене. Тепер уже все по-тихеньку почало налагоджуватись, і на тобі!
Хоча це може бути і позитивним моментом - мама накінець почне розуміти, на скільки вона ненавидить час пік, і що треба робити, щоб це поняття існувало лише в страшних снах, як бабайка.

Мульті-пульті

Задурюють мені голову телевізором. От вдома у мене телевізора немає, і я не горюю. А тут телевізор є - я люблю рекламу, не люблю шиплячий сірий екран, люблю мультік про Машу і Медведя. Цей мультік мені включають спеціально - я тоді 10 хвилин сиджу тихо. От дивились ми недавно серію, де Машу мали привалити великою снєжкою - Мішку Маша достала і він мстить. Я почав плакати. Плакати жалібно і довго - мені стало жалко Машу.
Похвалюся - останнім чаом як великий хлопчик засипаю сам! Отак просто лягаю і засипаю. При цьому поряд має бути мама, коник, бусіки. Мамині коси мають бути намотані на мої руки або у мене в зубах.

Образочки

Пройшло вже більше 2 неділь, як ми з мамою поїхали гостювати. Мені всюди раді, знімають зі стін образочки, як тільки я ткну кудись пальцем. Іноді я, задумавшись, мрійливо обводжу поглядом володіння, ненароком у шось задивлюся - предмет матеріалізується в зоні моєї досяжності - тільки руку простягни, навіть якщо ним категорично заборонено гратися діткам. Я ж тільки подивлюся, мабуть пограюся, можливо зламаю, напевне викину.
Відчуваю, що якшо гарно подумати, у схованках ще багато завуальованих резервів. От сьогодні грався пречудовою іграшкою - шахами. Вілику чарно-білу коробку дістали з далекого кутка на шафі, відмили і дали мені. Дуже азартна гра, скажу я вам. Мені її запропонували в хвилини горєстних раздумій над глобальним питанням - чи нити мені цілий вечір, чи почати гарно гратися різними ігрушечками. Я вирішив гратися новою іграшкою - і не прогадав! В моєму виконанні ця гра місцями нагадувала: пінг-понг, боулінг, черехи, а коли я заліз в на шахову дошку і попробував покататись з дивана - бобслей! Я вивчив усі фігури - тепер точно можу на смак опреділити де слон, а де кінь. Але міцність фірур мене вразила - так і не зміг з короля зробити королеву.

Недитячі забавки

Я казав, що обожнюю техніку? Моя сама велика любов - компіки. Спочатку мама думала, що зараз усі дітки так себе ведуть, але зараз чим більше спілкується з іншими мамами, тим більше переконується, що їм зі мною особливо пощастило. Я першим ділом знаходжу компік в любій хаті, якщо він там є. Ремонтую його, якщо він, на мій погляд, працює не так як треба. Кручу все, що крутиться, клацаю все, що клацає.Потім знаходжу мишку.
Мишками можна гратись, тільки якщо вони підключені - коли діод знизу світиться - я спочатку мишку переветраю і досліджую на живучість. Якщо мишка не світиться - можна справедливо, але голосно вимагати її включити!
Мені вже купили навіть свій ноутбучок, але я добре розумію, що скайп там недостпуний, вінду нормальну не поставити, відюха слабенька - хай самі ним граються. От я і стараюсь тихенько прокрастись до маминого нотика або до дядькиного компіка. Папин компік я тож люблю, але він майже завжди зайнятий.
Задурити мене можна різними технічними цяцьками, якщо там є кнопки. Підходять пульти, мобільніки. Але це тимчасова міра - але пару хвилинок я буду зайнятий.
А от недавно ходили ми в гості до пра-дідуся - радіола мене не вразила аж ніяк, хоча мені пропонували нажати кнопки і накрутити радіо Маяк.

Погуляли

Сьогодні ходив у гості до маленького хлопчика Саші. Неоднозначні почуття, скажу я вам. От я звик, що всюди самий маленький. А тут бац - хлопчик менший за мене! Уявіть - він ше не вміє сідати! Він тільки вміє дуже щиро сміятися і всім цікавитися. Я себе почував дорослим досвідченим всезнайкою, який має передавати свій досвід молодому поколінню.
Я мужньо сам розгойдувався в його колисочці - мало не вилетів, так розгойдався, вмілою рукою зломав його мобіль, що мамі стало соромно за моє бешкетування, показав хлопчику, як треба лазити до компіка, подав приклад, як треба хотіти все і зразу - думаю, нас тепер не скоро запросять в гості..
Але потім сталося те, на що я вже ніяк не чекав. Прийшов ще один маленький хлопчик Артемко! Ще менший, ніж Саша! Оцього я вже не витримав - мені терміново треба було подумати про плинність часу наодинці з собою, або хоча б наодинці з мамою. Уявити не можу: маленьких діток у світі є багато! Я закатав істерику - мамі довелося катапультуватись зі мною на вулицю, щоб я подумав і заснув.
Ну бачив я там в поліклініці інших маленьких діток, які лежать в калясочках, як кабачки, але якось не звертав увагу і не задумувався над їх долею - мене більше вабили юні леді рочків так 1.5-2. Надіюсь, я не сильно злякав своїм ревеськом обох маленьких хлопчиків, і колись ми знайдемо спільну мову?

Море по коліна

Сьогодні ходили купатися. Нє - мене ше не кидали в ополонку - усе було на багато тепліше. Ходили в аквапарк. Ну почалося все з того, що мене не хотіли пускати - сказали шоб я вдягнув труси. Ну звідки у мене труси? Мама уже і памперс пропонувала - не підходить. Потім сказали, що під мамину відповідальність прибирання після мене, але я вів себе гарно.
Спочатку я не зрозумів, що зі мною роблять - вода має бути ХОЛОДНА. А в басейні - тепла. Для кращого мого освоєння прийшли і хресний, і Марьяна з Андрюхою. Марьяна мене гарно купала, а от Андрюха хотів мене плавати.А хресний мене фоторгафував і знімав чарівним плаваючим фотоапаратом.
Шо я вам скажу - години мені багато. Я уже і пониряв, і згорок покатався, і в джакузі посидів - там взагалі кипяток а не вода. Потім тьотя інструктор закінчила роботу зі своїми жабенятами і мама чогось дала мене їй на хвильку. Мене вистірали, як ганчірочку! Спочатку 8-ками по воді, а потім взагалі закинули САМОГО далеко і воду. Хто більше налякався - я чи мама - не знаю точно. Мама не кричала а я волав на всі 3 басейни. Найстрашніше у цьому то, шо мама для чогось старалась запамятати ці рухи !!
Потім був великий холодний басейн, слизький душ, мокра роздягальня, але зато жіноча!

Який вдалий я водій

Караул!Мама постриглася!Не так, як обіцяла - не налисо, але сам факт!Тепер мені треба бути ще довшим, шоб дістати, коли я на ручках. Тепер вночі мені треба буде ще інтенсивніше повзати по кроватям, щоб запорпатись у волосся і заснути там, як гігантський павук.Ну що тепер робити?Чекати поки відросте - ну дужже смішно.
Навчився керувати бабусями - дідусями. Це дужже просто - вилазиш на руки(це самий складний момент - зламати в собі страх)і тепер тицяєш пальцем в любому напрямку. Тебе експерс-доставкою приносять туди, де цікаво. І так хоч цілий день. При цьому я зовсім не стомлююсь придумувати нові цілі. Іноді я вже в процесі розумію. що хочуу не сюди а туди і ускладнюю завдання. Поки що 2 рази просити не доводилось - розуміють все з напів-жеста.

Свідоме переміщення

Свідомо пережив поїзд. Спочатку, правда, величезну пробку, в якій застряло наше таксі по дорозі до вокзалу, потім екстренне пересідання з таксі в метро - щоб встигнути, потім щоб заскочити в поїзд мені прийшлося бігти. Але ми встигли і приїхали до бабусі, дідуся і дядька. Тут мені можна все - повзати де хочу, залазити кругом, де придумаю, брати все, що дістану і навіть грати на справжнісінькій гітарі. От недавно зробив собі із тумбочки домік - і живу там. Правда, мама нікуди не ділась, і часто вона забороняє кидати телефон у ванну, гризти взуття, залазити в духовку, перекидати на себе чай ну і багато всяких цікавущщих речей. Але нічого - я справляюсь. Адже мама не все може вслідкувати - тут багато кімнат і поки вона мене знаходить - я встигаю зробити щось корисне.
Є і мінус - тут нема кота - якби був - було б веселіше.
Дядько мені дав "набор юного диск-жокея" - великі навушники і поломаний сідюк. У мене виходить.

Глобалізація

Я терпіти не можу скайп. Це того шо мене показують а я нічого не можу зробити! Бути перед компіком і не дотягуватись до нього - це мука. Мама пробувала мене пускати до нотика, але він мене не дуже слухався - я його пробував попросити - сильно тукав по всьому, по чому попадав. Після цього нотик переставав бачити камеру, забував деякі кнопки, і взагалі вів себе неадекватно - мабуть, просто мене боявся.
І от мої перенси вирішили, що компік - це як бутилочка для каші - у кожного своя. Тепер компіка нема тільки у кота - він не переймається. А я свій почав вивчати - ще трохи з ним позаймаюсь і він зрозуміє, що це йому треба під мене підлаштовуватись - а то жити буде не довго. Він говорить зі мною англійською, але шо нам - ми ж цю мову ще до народження вивчили.

Ой коси, коси ви мої

Останнім часом став фанатом маминого волосся. Раніше я також скубав усіх за коси, але не так. Зараз це виражається в 100 раз сильніше. Мамине бажання стригтись налисо кріпне з кожним днем. Останніх пару ночей я просипаюсь поїсти і в кроватку більше не хочу. І взагалі спати не хочу - засипаю тільки тоді, коли мене положать там де спить мама і мені буде дозволено вчіпитись в коси усіма руками і ногами - як павучок. Так засинаю і не відпускаю.
Якщо нє - буду кричати. Довго. Не переставати. Або переставати і дуже скоро знов кричати. Це дієвий спосіб - я вже переконався!

Походеньки

Сьогодні ходив до масажиста-мануального терапевта. Спочатку дививсь рекламу на великому-великому телевізорі,бігав по коридору туди-сюди(зробив собі бігову доріжку), просто ломав стериотипнемислення, що столи не прозорі(залазив під скляний стіл і дивився звідти вверх - все видно!) поки масажист займався татом. Потім прийшла моя черга. Жалівся я на косолапку праву ніжку - ну трохи так. Мене помастили олійками, як блинчик, і помяли, як в центрифузі. Я не дуже так впирався, але коли мене залишили в спокої - відрубився поспати - одразу і довго.
Сонний якийсь масаж..Скоро знов підемо.

Топ-топ

Я роблю перші несміливі, несвідомі, маленькі КРОКИ!То мені впадло сідати а потім вставати, щоб проповзти пів метра, то я так поспішав, що забув повзти, то мене обережно підтримали за ручку, що я не зрозумів - тримали мене чи ні. Чогось я собі зрозумів. що коли топати, то перешкод немає - і тепер пробую потопати на стіл, по стіні, через загородки. Але не все виходить - я чогось не знаю?

Я тяжкий?

Мої тато-мама зазбиралися в Буку. Це все того, що коли я мав народитися, вони туди не їздили, а ще друзі із далекого Севастополя туди прямують, а ще у тата відпустка а у мами не буде зараз англійського, а ще гроші на цю поїздку збирались довго - предовго і мають бути потрачені саме там, а ще бордики вже в своїх куточках зачекалися на використання за призначенням..Причин достатньо. І от стали вони думу думати як це все має бути. Знайшли мільйон причин, чого все має бути напряжно і знаєте хто головна причина напрягів? Невістка? Нє. Я!
Більшої нісенітниці я в житті не чув! Ну ви бачили? Зімною,бачите,складно! Ви себе в дзеркалі бачили? З вами мені легко? Їсти вашу кашу, яку я терпіти не можу, гратися в кубіки, коли я хочу в заїньки, слухати телефон, коли я хочу клацати компік, гризти гризуки, коли хочу котика...І це все, щоб вас не засмучувати...
Я б ще змирився, коли просто пообіцяли мені поїхати наступного року. Але!! Поїхати вони обіцяють - !! без мене!!

Мінливий настрій

Знову на вулиці стало холодно-прехолодно. А я вже хочу літо. Мама обіцяла, коли буде тепло - їхати далеко - або там де шумить мокре море, або там де бабусі з дідусями. Куди саме - не так уже й важливо, головне що не сидіти вдома. А ще можна буде самому гуляти в лісі - ногами! Бо я вже вмію сам вставати і стояти - трохи, правда, хитаюся, але це не страшно.

Знову дружимо з градусніком

Пару днів тому у мене піднялась температурка. І так стрімко і високо, що маму спочатку трясло, як вона побачила градуснік. Я вперше пережив Т 38.з гаком! Звичайно, не самий веселий день то був, але потрошку починаю температурити все менше і менше. Що то було (чи є)? Невідомо точно - трошки червоне горло, трошки прорізаються зуби - тьотя врач сказала чекати. Їсти я не хочу, спати я не хочу - галімий із градусніка друг...

Святе Водохреща!

Вчора у мене був шанс (хоча і мізерно-маленький) скупатися в ополонці! Чи то мені так здалося, що мама задумалась над цією татовою пропозицією? Менше з тим, вчора ходили до нашої найближчої церкви. Зазвичай, коли ми там недалечко з мамою горішки збирали, там людей не спостерігали, але вчора там була ціла купа народу. Нам аж не було де стати з калясочкою. Але ми посунули пару бабусь, попросили сходити за хлібом пару дідусів і чудово так вписались в чергу на освячення. Засвітили свічечку і почали чекати.
Ополонок поблизу не було, тому бородатий дядько в ризах ніс відро, звідки частенько так поливав усіх охочих холодною водою. На мене також попало - я аж підскочив!
Потім мене ще і вдома вмили, так що свято мокре!

Коли вже, коли вже?

У мене появляється зуб! Уже є 2 внизу, тепер на черзі верхні. Сьогодні цілий день мені було не до розваг, хоча ми знову їздили гратися в садочок і сьогодні там було більше моїх ровесників і ровесниць. Вони також, як і я, ще не ходять, і ми разом весело повзали туди-сюди під ногами у старших, хто вже прожив по цілих 2 і 3 роки!
Котику сьогодні також дісталось із-за моїх зубів - я його поскубав особливо ретельно.
Тому вдома всі вже з нетерпінням чекають - коли вже?

Такий собі садочок

Сьогодні я був у садочку. Переживати рано - батьки ше не зїхали з глузду і не збираються мене віддавати "на зовсім". Просто сумно якось мені стало сидіти вдома увесь час і пішли ми шукати Монтессорі-розвиток.
Сказати, що мені сподобалось - це нічого не сказати. Спочатку я, правда, накричав на тьотю, яка нас зустріла. але потім зрозумів - півтори години це і так мало - нема коли тратити час! А роботи там дійсно - непочатий край. Я сьогодні бігав-бігав і всього навіть не встиг розглянути, не то шоб погратися! Довго грався дверьками, за якими схований їжачок, мотузками з шаріками, сухий басейн - бомба, тільки як встигнути облизати усі червоні кульки?
З дітками не знайомився - усі дуже були зайняті. Я був самим маленьким сьогодні, і коли всі займалися в кружечку або ходили по лінії - я лазив всередині.
Було весело, мама каже, що ще поїдемо туди, але їхати треба довго - в автобусі або не зручній маршрутці.

Вчуся

Мої успіхи і досягнення зростають з кожним днем. От пару днів тому я успішно штурмував крісло, яким від мене перегородили двері, сам можу залізти на стільчик в кухні - до кота або компіка, сам відкриваю мамин телефон, сам влучно кидаю мячика. От недавно пробував мамі принести книжку - вона дуже просила, але поки що забуваю або про книжку, або що її треба принести - можна нею і на місці погратися. Найбільше мене злять кубіки - пробую їх складати в башту, а вони падають - неслухняні. Сьгодні знайшов під диваном сідушки від татової лодки. Дістав, покрутив у руках, получив по лобі, порозглядав, спробував на смак, притиснув пальці. І тут я дав маху - розкричався. Треба було не кричати, а то мама взяла і забрала. А така була цікава іграшка, правда тяжкувата і розтом з мене.

З Різдвом!

На вулиці мороз, в хаті ялинка і кутя. Щойно пішла додому моя хресна. Класика.Я трошки втомивя за день - поки прибрав, поки приготував усе, але до першої зірочки встиг. А ще ж і тата треба розважити, щоб не сумував - сьогодні пів дня вчив його кладати піраміду. Чесно кажучи, спочатку думав, що це якась нецікава іграшка - просто собі пірамідка - розкидай собі кружечки і все, але я вже вкурив її - тре спочатку сконцентруватися і одним влучним рухом накинути кружальце! Бажано перед цим залучити до споглядання когось, тоді в випадку перемоги батьки радуються, як малі діти!

Гадость

Мені купили гель від зубів (краще було б сказати "для зубів", але ж їх ше нема). Я зрозумів - ця гидота дійсно відволікає, хоча б на той час, поки я все повипльовую. того шо смак у цього чудо-геля, чесно вам скажу, просто бе-е-е.Так що я повзаю по хаті і плююся - як равлик.

День відкритих дверей.

З настанням нового року я зрозумів, що треба щось в житті міняти. І почав відкривати двері, які до цього були зачинені. Це так звані двері, того шо не двері- а стільці, якими мене загороджували в певному просторі- наприклад, на кухні або в кімнаті.От я їх трохи посовав- і все відкрилось!!І взагалі став дуже швидким хлопчиком(чи то мама тормозить?)

Як я зустрів Новий рік? Я так собі зрозумів, що коли його зустрічають, то радуються і їдять. От я в 23.55 проснувся, поїв, порадувався шо поїв і заснув через 15 хвилинок. Так шо я вже як великий хлочик зустрічав НР з усіма!