Глобалізація

Я терпіти не можу скайп. Це того шо мене показують а я нічого не можу зробити! Бути перед компіком і не дотягуватись до нього - це мука. Мама пробувала мене пускати до нотика, але він мене не дуже слухався - я його пробував попросити - сильно тукав по всьому, по чому попадав. Після цього нотик переставав бачити камеру, забував деякі кнопки, і взагалі вів себе неадекватно - мабуть, просто мене боявся.
І от мої перенси вирішили, що компік - це як бутилочка для каші - у кожного своя. Тепер компіка нема тільки у кота - він не переймається. А я свій почав вивчати - ще трохи з ним позаймаюсь і він зрозуміє, що це йому треба під мене підлаштовуватись - а то жити буде не довго. Він говорить зі мною англійською, але шо нам - ми ж цю мову ще до народження вивчили.