Недитячі забавки

Я казав, що обожнюю техніку? Моя сама велика любов - компіки. Спочатку мама думала, що зараз усі дітки так себе ведуть, але зараз чим більше спілкується з іншими мамами, тим більше переконується, що їм зі мною особливо пощастило. Я першим ділом знаходжу компік в любій хаті, якщо він там є. Ремонтую його, якщо він, на мій погляд, працює не так як треба. Кручу все, що крутиться, клацаю все, що клацає.Потім знаходжу мишку.
Мишками можна гратись, тільки якщо вони підключені - коли діод знизу світиться - я спочатку мишку переветраю і досліджую на живучість. Якщо мишка не світиться - можна справедливо, але голосно вимагати її включити!
Мені вже купили навіть свій ноутбучок, але я добре розумію, що скайп там недостпуний, вінду нормальну не поставити, відюха слабенька - хай самі ним граються. От я і стараюсь тихенько прокрастись до маминого нотика або до дядькиного компіка. Папин компік я тож люблю, але він майже завжди зайнятий.
Задурити мене можна різними технічними цяцьками, якщо там є кнопки. Підходять пульти, мобільніки. Але це тимчасова міра - але пару хвилинок я буду зайнятий.
А от недавно ходили ми в гості до пра-дідуся - радіола мене не вразила аж ніяк, хоча мені пропонували нажати кнопки і накрутити радіо Маяк.