Неподобство

До цього дня мама наївно вважала, що наказувати мене ще рано і що я не повністю проникнуся ідеями прощення. Але сьогодні одна добра-предобра матуся сусідського хлопчика, який увесь час забирав у мене машинки, переконала мою маму, що вже пора. Ну як таке взагалі можна комусь казати-радити? Кожна людина сама має свою голову на плечах! Не треба радити наказувати дітей! Несправедливо!
І що ви думаєте - до вечора я вже заслужив постояти у куточку і подумати над своєю поведінкою. Звичайно, я знайшов як себе зайняти - не стояти ж просто так собі в кутку. Але це мене не сильно так порадувало - дитинство скінчилося?

Дорослішаю

Як великий хлопчикя вже вмію падати на пол, дригаючи при цьому ногами; проявляти свої бажання диким нестримним криком-писком; топати ножкою, як мішка-топотун - це коли злюся; стояти на місці і нікуди не іти, коли мене кличуть і не беруть на ручки - рекорд - 5 хвилин; кидати зі столу чашки, коли мені не наливають тди води - щоб я її розлив і ляпався в калюжці. Цілком дорослий набір - я вважаю.

Всі в сад!

Вже цілих 2 рази ми ходили в садочок. Такий спеціальний садочок, куди мами приводять нас, щоб ми розвивалися - здають на деякий короткий час своїх малюків. Моїй мамі поки що це не світить - вона все одно має бути зімною постійно, а от старші дітки самі ходять вчитися - без мам!
Цікавого там багато. Але і нудних речей там також вистачає. Ну от спитайте мене, навіщо я сьогодні запихав червоні констркторинки в спеціальні жолобки, якшо можна було просто бігати, все розкидати, кричати і веселитися? Я не знаю. Може, мама знає, бо вона дуже активно вмовляла мене складати той конструктор. Чи та тьотя, яка нам придмує всякі чергові головоломки. Мабуть, я сьогодні вже пішов на поводу у суспільства, але на відміну від попереднього разу - вже ліпив із пластиліну скакалочку разом з іншими дітками, грався в мячика, коли можна було, пролазив в спеціальні лазики, коли сказала тьотя. Ще трохи- і мене соціалізують.
У мене зараз мулька нова - я обожнюю бордюри. Великі і маленькі, рівні і розковиряні, біля тротуарів і просто самі по собі. Я по ним ходжу і бігаю. Головне, шоб було за кого вчепитися поряд - і тільки мене і бачили!

Які ж тваринки різні

Був сьогодні в незвичайном зоопарку - там бло повно арів, какаду, жако, василісків, варанів, мавпочок і павуків. Останніх я сприймав як частинки інтерьєра клітки, так як ні разу не повірю, що павучок може бути розміром з мою руку і бути чорно-волохатим. Черепашки, які не рхались, також були не цікаві. А от шиншили - то круто. Вони бігали вверх-вних по великій клітці. Одна навіть злякала мого татка.
Самим великим крикном був звірок із мультика Мадагаскар. Я його не міг перекричати. Інші дітки також пробвали - мало кому вдалося. Аот з какаду можна і поговорити.
Якби там було не так сильно жарко - можна було б там з кимось подржитися - потанцювати з папужками, покричати з, повивчати огромадних тараканів.
А потім ми пішли покататись на машинках. Оце драйв! І не страшно,що машинку забули включити - я і так накатався!

Пару днів тому мене кусав комарик. Ну це дорослі так стандартно дурили мене. Сказали б -як є: оця товста фея в білому зараз вколе мені живу аттенуйовану ліофілізовану вакцину для профілактики кору, паротиту і краснухи. Мама мені розказувала перед тим, що якби там не кір, то ми б ту прививку і не робили. А так - краще хай буде. Так шо ми вже 2 дні оминаємо дитячі площадки з дітьми і ходимо там, де людей немає.
Але і це, як виявилось - не найкращий вихід. От сьогодні зранку ми гуляли в лісі, а потім вдома мама зловила кліща, який вже приготувався пити мою кров! Впився мені ледве не в пупець! Нахаба! Був жорстоко покараний подвійно - спочатку ми йому перекрили кисень, а потім - розчавили пінцетом.

Кап-кап

Cьогодні цілиий день лив дощ. Спочатк умама мені його показувала через вікно. Потім, коли я вже настійливо просився на вулицю - ми пішли дивитись дощ на балкон. Кап-кап. Але ввечері мій терпець увірвався - не може бути,щоб кап-кап не перестав. Я почав пробивати собі вихід на влицю - стукав своєю машиною в двері.
Тоді не витримала мама- зібрала мене тепленько і ми пішли в магазин. Кап-кап. Вітер сильний. Холодно і страшно. Скоренько втікнули додому - я вже не хочу на вулицю!

Справжній Лєксус

А я вчора катався на Лєксусі! Враження,я вам скажу, непередати словами. Я зразу став гордим-прегордим - спинку одразу розправив, так серйозно звисока на усіх поглядав, а знаєте як тяжко поглядати звисока, коли ти на рівні колін! Трошки так посміхався, але старався, щоб це було непомітно.Тикав пальцями навколо, щоб показати, який у мене обзор. Гордо крутив руля в різні боки.
І їздили ми так далеченько- до озера і назад. Увесь цей час я плив десь під хмарами, аж поки хазяїн велосипеда Lexus Trike не зазбирався додому. Тоді я різко так засумував - довелося мамі мене заспокоювати і пообіцяти, що колись(на наступне літо) у мене обовязково також буде такий Лєксус!
Живу надією.