Мені вже значно краще!

так, на стільки, що знов можу бігати, стрибати, пищати, сміятися так весело, що хочеться всім! Вчора якраз усі й позходилися додому - Захар з бабусею повернувся з морів, папа з відрядження. Ото була веселуха! Папа ще привіз пеполітака - гралися цілий день! Я щасливий! Захр - не дуже. Вчора було 1 вересня- так собі свято, самі розумієте. І хоча вчора він в школу ще не ходив - осад таблиць множення і прописів отруює повітря. Розважав усіх, як міг - новими словами. Пінк і бай-бай у мене виходять чудово! Тому всі запитують мене про кольори і прощалтсь за мною вже разів 500!

Просто нагадування

Сьогодні зовсім несподівано блогун нагадав про себе. Як давно я не писав! Скілько води, скільки солі... Захотілось поділитись усією гіркотою буття. Знову хворію. Не знаю, звідки, коли і де я зїв щось гидке. З того часу какаю зеленим, п*ю бридкі сиропи (ну хоч хто небудь - розкажіть виробникам, які не смачні антибіотики), по хвилинкам заливаю в себе воду літрами. По-троху приходжу до тями, але ще кепсько. Статус частохворіючої дитини я вже і так отримав- це для садочка. А для себе - ну нащож було! І це тоді, коли мій старший брателло гріє боки під останніми літніми промінчиками десь на морі, і це тоді, коли папа мені пообіцяв захопливу подорож на ЛІТАКУ! Не судилося. Взамін - горшок і купа регідрону зі смектами. Мій дружбан дворовий - САША - Владік, кудись теж поїхав. Грусть - тоска в цілосу. Яле я на позитиві! Колись скінчиться це лвто з його срачками і одинкокістю! Привіт осінь!