Мульті-пульті

Задурюють мені голову телевізором. От вдома у мене телевізора немає, і я не горюю. А тут телевізор є - я люблю рекламу, не люблю шиплячий сірий екран, люблю мультік про Машу і Медведя. Цей мультік мені включають спеціально - я тоді 10 хвилин сиджу тихо. От дивились ми недавно серію, де Машу мали привалити великою снєжкою - Мішку Маша достала і він мстить. Я почав плакати. Плакати жалібно і довго - мені стало жалко Машу.
Похвалюся - останнім чаом як великий хлопчик засипаю сам! Отак просто лягаю і засипаю. При цьому поряд має бути мама, коник, бусіки. Мамині коси мають бути намотані на мої руки або у мене в зубах.

Образочки

Пройшло вже більше 2 неділь, як ми з мамою поїхали гостювати. Мені всюди раді, знімають зі стін образочки, як тільки я ткну кудись пальцем. Іноді я, задумавшись, мрійливо обводжу поглядом володіння, ненароком у шось задивлюся - предмет матеріалізується в зоні моєї досяжності - тільки руку простягни, навіть якщо ним категорично заборонено гратися діткам. Я ж тільки подивлюся, мабуть пограюся, можливо зламаю, напевне викину.
Відчуваю, що якшо гарно подумати, у схованках ще багато завуальованих резервів. От сьогодні грався пречудовою іграшкою - шахами. Вілику чарно-білу коробку дістали з далекого кутка на шафі, відмили і дали мені. Дуже азартна гра, скажу я вам. Мені її запропонували в хвилини горєстних раздумій над глобальним питанням - чи нити мені цілий вечір, чи почати гарно гратися різними ігрушечками. Я вирішив гратися новою іграшкою - і не прогадав! В моєму виконанні ця гра місцями нагадувала: пінг-понг, боулінг, черехи, а коли я заліз в на шахову дошку і попробував покататись з дивана - бобслей! Я вивчив усі фігури - тепер точно можу на смак опреділити де слон, а де кінь. Але міцність фірур мене вразила - так і не зміг з короля зробити королеву.

Недитячі забавки

Я казав, що обожнюю техніку? Моя сама велика любов - компіки. Спочатку мама думала, що зараз усі дітки так себе ведуть, але зараз чим більше спілкується з іншими мамами, тим більше переконується, що їм зі мною особливо пощастило. Я першим ділом знаходжу компік в любій хаті, якщо він там є. Ремонтую його, якщо він, на мій погляд, працює не так як треба. Кручу все, що крутиться, клацаю все, що клацає.Потім знаходжу мишку.
Мишками можна гратись, тільки якщо вони підключені - коли діод знизу світиться - я спочатку мишку переветраю і досліджую на живучість. Якщо мишка не світиться - можна справедливо, але голосно вимагати її включити!
Мені вже купили навіть свій ноутбучок, але я добре розумію, що скайп там недостпуний, вінду нормальну не поставити, відюха слабенька - хай самі ним граються. От я і стараюсь тихенько прокрастись до маминого нотика або до дядькиного компіка. Папин компік я тож люблю, але він майже завжди зайнятий.
Задурити мене можна різними технічними цяцьками, якщо там є кнопки. Підходять пульти, мобільніки. Але це тимчасова міра - але пару хвилинок я буду зайнятий.
А от недавно ходили ми в гості до пра-дідуся - радіола мене не вразила аж ніяк, хоча мені пропонували нажати кнопки і накрутити радіо Маяк.

Погуляли

Сьогодні ходив у гості до маленького хлопчика Саші. Неоднозначні почуття, скажу я вам. От я звик, що всюди самий маленький. А тут бац - хлопчик менший за мене! Уявіть - він ше не вміє сідати! Він тільки вміє дуже щиро сміятися і всім цікавитися. Я себе почував дорослим досвідченим всезнайкою, який має передавати свій досвід молодому поколінню.
Я мужньо сам розгойдувався в його колисочці - мало не вилетів, так розгойдався, вмілою рукою зломав його мобіль, що мамі стало соромно за моє бешкетування, показав хлопчику, як треба лазити до компіка, подав приклад, як треба хотіти все і зразу - думаю, нас тепер не скоро запросять в гості..
Але потім сталося те, на що я вже ніяк не чекав. Прийшов ще один маленький хлопчик Артемко! Ще менший, ніж Саша! Оцього я вже не витримав - мені терміново треба було подумати про плинність часу наодинці з собою, або хоча б наодинці з мамою. Уявити не можу: маленьких діток у світі є багато! Я закатав істерику - мамі довелося катапультуватись зі мною на вулицю, щоб я подумав і заснув.
Ну бачив я там в поліклініці інших маленьких діток, які лежать в калясочках, як кабачки, але якось не звертав увагу і не задумувався над їх долею - мене більше вабили юні леді рочків так 1.5-2. Надіюсь, я не сильно злякав своїм ревеськом обох маленьких хлопчиків, і колись ми знайдемо спільну мову?

Море по коліна

Сьогодні ходили купатися. Нє - мене ше не кидали в ополонку - усе було на багато тепліше. Ходили в аквапарк. Ну почалося все з того, що мене не хотіли пускати - сказали шоб я вдягнув труси. Ну звідки у мене труси? Мама уже і памперс пропонувала - не підходить. Потім сказали, що під мамину відповідальність прибирання після мене, але я вів себе гарно.
Спочатку я не зрозумів, що зі мною роблять - вода має бути ХОЛОДНА. А в басейні - тепла. Для кращого мого освоєння прийшли і хресний, і Марьяна з Андрюхою. Марьяна мене гарно купала, а от Андрюха хотів мене плавати.А хресний мене фоторгафував і знімав чарівним плаваючим фотоапаратом.
Шо я вам скажу - години мені багато. Я уже і пониряв, і згорок покатався, і в джакузі посидів - там взагалі кипяток а не вода. Потім тьотя інструктор закінчила роботу зі своїми жабенятами і мама чогось дала мене їй на хвильку. Мене вистірали, як ганчірочку! Спочатку 8-ками по воді, а потім взагалі закинули САМОГО далеко і воду. Хто більше налякався - я чи мама - не знаю точно. Мама не кричала а я волав на всі 3 басейни. Найстрашніше у цьому то, шо мама для чогось старалась запамятати ці рухи !!
Потім був великий холодний басейн, слизький душ, мокра роздягальня, але зато жіноча!

Який вдалий я водій

Караул!Мама постриглася!Не так, як обіцяла - не налисо, але сам факт!Тепер мені треба бути ще довшим, шоб дістати, коли я на ручках. Тепер вночі мені треба буде ще інтенсивніше повзати по кроватям, щоб запорпатись у волосся і заснути там, як гігантський павук.Ну що тепер робити?Чекати поки відросте - ну дужже смішно.
Навчився керувати бабусями - дідусями. Це дужже просто - вилазиш на руки(це самий складний момент - зламати в собі страх)і тепер тицяєш пальцем в любому напрямку. Тебе експерс-доставкою приносять туди, де цікаво. І так хоч цілий день. При цьому я зовсім не стомлююсь придумувати нові цілі. Іноді я вже в процесі розумію. що хочуу не сюди а туди і ускладнюю завдання. Поки що 2 рази просити не доводилось - розуміють все з напів-жеста.

Свідоме переміщення

Свідомо пережив поїзд. Спочатку, правда, величезну пробку, в якій застряло наше таксі по дорозі до вокзалу, потім екстренне пересідання з таксі в метро - щоб встигнути, потім щоб заскочити в поїзд мені прийшлося бігти. Але ми встигли і приїхали до бабусі, дідуся і дядька. Тут мені можна все - повзати де хочу, залазити кругом, де придумаю, брати все, що дістану і навіть грати на справжнісінькій гітарі. От недавно зробив собі із тумбочки домік - і живу там. Правда, мама нікуди не ділась, і часто вона забороняє кидати телефон у ванну, гризти взуття, залазити в духовку, перекидати на себе чай ну і багато всяких цікавущщих речей. Але нічого - я справляюсь. Адже мама не все може вслідкувати - тут багато кімнат і поки вона мене знаходить - я встигаю зробити щось корисне.
Є і мінус - тут нема кота - якби був - було б веселіше.
Дядько мені дав "набор юного диск-жокея" - великі навушники і поломаний сідюк. У мене виходить.

Глобалізація

Я терпіти не можу скайп. Це того шо мене показують а я нічого не можу зробити! Бути перед компіком і не дотягуватись до нього - це мука. Мама пробувала мене пускати до нотика, але він мене не дуже слухався - я його пробував попросити - сильно тукав по всьому, по чому попадав. Після цього нотик переставав бачити камеру, забував деякі кнопки, і взагалі вів себе неадекватно - мабуть, просто мене боявся.
І от мої перенси вирішили, що компік - це як бутилочка для каші - у кожного своя. Тепер компіка нема тільки у кота - він не переймається. А я свій почав вивчати - ще трохи з ним позаймаюсь і він зрозуміє, що це йому треба під мене підлаштовуватись - а то жити буде не довго. Він говорить зі мною англійською, але шо нам - ми ж цю мову ще до народження вивчили.

Ой коси, коси ви мої

Останнім часом став фанатом маминого волосся. Раніше я також скубав усіх за коси, але не так. Зараз це виражається в 100 раз сильніше. Мамине бажання стригтись налисо кріпне з кожним днем. Останніх пару ночей я просипаюсь поїсти і в кроватку більше не хочу. І взагалі спати не хочу - засипаю тільки тоді, коли мене положать там де спить мама і мені буде дозволено вчіпитись в коси усіма руками і ногами - як павучок. Так засинаю і не відпускаю.
Якщо нє - буду кричати. Довго. Не переставати. Або переставати і дуже скоро знов кричати. Це дієвий спосіб - я вже переконався!

Походеньки

Сьогодні ходив до масажиста-мануального терапевта. Спочатку дививсь рекламу на великому-великому телевізорі,бігав по коридору туди-сюди(зробив собі бігову доріжку), просто ломав стериотипнемислення, що столи не прозорі(залазив під скляний стіл і дивився звідти вверх - все видно!) поки масажист займався татом. Потім прийшла моя черга. Жалівся я на косолапку праву ніжку - ну трохи так. Мене помастили олійками, як блинчик, і помяли, як в центрифузі. Я не дуже так впирався, але коли мене залишили в спокої - відрубився поспати - одразу і довго.
Сонний якийсь масаж..Скоро знов підемо.