Просто нагадування

Сьогодні зовсім несподівано блогун нагадав про себе. Як давно я не писав! Скілько води, скільки солі... Захотілось поділитись усією гіркотою буття. Знову хворію. Не знаю, звідки, коли і де я зїв щось гидке. З того часу какаю зеленим, п*ю бридкі сиропи (ну хоч хто небудь - розкажіть виробникам, які не смачні антибіотики), по хвилинкам заливаю в себе воду літрами. По-троху приходжу до тями, але ще кепсько. Статус частохворіючої дитини я вже і так отримав- це для садочка. А для себе - ну нащож було! І це тоді, коли мій старший брателло гріє боки під останніми літніми промінчиками десь на морі, і це тоді, коли папа мені пообіцяв захопливу подорож на ЛІТАКУ! Не судилося. Взамін - горшок і купа регідрону зі смектами. Мій дружбан дворовий - САША - Владік, кудись теж поїхав. Грусть - тоска в цілосу. Яле я на позитиві! Колись скінчиться це лвто з його срачками і одинкокістю! Привіт осінь!