На кухні багато цікавих іграшок, до яких тяжко добратися. Однією із найжаданіших є яйця. Вони завжди манили мене своєю недоступністю - стоять собі у холодильнику - такі загадково-кругленькі. Мені рідко вдавалося до них торкнутись, коли мама необачно близько тримала мене, щось там вишукуючи у нутрощах нашого білого холодного монстра. Одного разу, правда, мені все-таки вдалося з бокової полички скотити одне прямо на підлогу - такого ефекту я не чекав! Це було незабутньо!
І от сьогодні мама сама мені простягає це чудо! Я взяв і тихесеньоко собі його розглядав - щоб відволікти її увагу. Це спрацювало! Вона зайнялась салатом і її пильне око не встерегло мого переміщення під стілець - вирішив - тут сьогодні буде моя лабораторія. І розпочав свої експерименти. Скільки я не пробував - не зміг досягти такого ж результату, як при першому мому знайомстві з цим дивом. Не зміг я його розляпати - яйце кришилося!
Тяжко описати послідовність моїх дій але в результаті моїх практичних відкриттів мамі не вдалося відпилоосити старанно втертий в коврик жовток, витріпати мене від шкаралупок - здається, їх тільки у вухах не було, а білок позїдав котик - він якраз вчасно прийшов мені допомагати.

Качелі-каруселі

Я зрозумів, що для покататися треба лиш бажання і трішки фантазії. Можна кататись на мамі, якщо хочеться щоб було вище - на папі. Можна на стільцях, можна просто в кроватці. А сьогодні я ще придумав з дивану чіплятись за двері з тумбочки - ото веселуха! Правда, прийшлось спочатку получити по лобі - трошки не розрахував кут відкивання інших дверей, але то нічого!
Сьогодні ходили в парк де справжні каруселі. Там дужже весело, особливо коли мами маленьких діток зайняті зернятами. Вже дуже хочу разом з іншими дітками поборсатись в грязюці - аж вискакував із каляски, але ж треба спочатку впевнено бігати, щоб мама не зразу так змогла зловити. Буду поки що тренуватись вдома тікати від мами.
ПС. Моя улюблена книжечка зараз - про телефон. Так от там глупі газелі спалили каруселі!

День Варення

От і настав мій перший ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ! Мені про це сказали мама і тато вранці, як тільки я прокинувся. Ясно, що в цей день мені дозволено все - то щоб я зранку не марнував часу - прийнявся до роботи. Спочатку зломав щойно подарованого бегемота - у нього рот погано відкривавя - тепер не закривається. Потім розказав котику, що він сьогодні не має права від мене швидко тікати - здається, повірив! Потім сходив на пошту за подаруночками - моя місія була волати, щоб нас пропустили без черги. Потім готував святковий стіл - чистив мамі цибулю. Потім кричав на торт зі свічкою - ну не хотів я фотографуватися і не знаю я що таке "дуй"!
Загалом, це відбулося. По переліку моїх справ за день - я вже дорослий самостійний хлопчик!Рік тому мама і повірити не могла, що це свято настане, і настане так швидко.

Котик на дієті

Сьогодні хотів визначити швидкість руху котика, якщо йому причіпити скотч на вуса. Вивів правило: кіт зі скотчем на вусах рухається блискавично швидко, але в хаотичному напрямку. Іноді я не всигав тікати.
Ще трошки і кіт зрозуміє - тікати від мене - пуста трата часу - все одно підстережу. Наприклад, на кухні біля його тарілки з їжею. Мама, правда, і від мене її ховає, але я спритний хлопчик і іноді ми втрьох збираємо котячий корм - мама - в тарілку, кіт - скільки вспіє заковтнути, я - просто щоб веселіше було!

По-під стіл пішки

Тепер я точно знаю, що значить по-під-стіл-пішки. Більше того, я вже під нашим столом НЕ ПОМІЩАЮСЯ! Якщо на 4х, то, звичайно, я всюди. А от якщо ногами, то вже треба пригинатися. А недавно застряг під стільцем. І ні туди - ні сюди!

Щасливе повернення.

От я і повернувся додому. Вчора ми їхали цілий день - спочатку на машині. Потім знов на машині, але в іншу сторону - мама, звичайно, щось важливе забула з першого разу і нам довелось повернутися. Потім на поїзді. Там було весело, хоча головну іграшку мені так і не дали - дядя, що сидів поряд, не розділив мого щирого захоплення його ноутбуком і так і не дав мені до нього добратись. Я вирішив відомстити - не спав всю дорогу. Я марудився, прозоро натякаючи,що мені терміново треба перевірити свій е-майл. Дядя виявився непойнятливим.
Потім я все-таки заснув - у таксі. Заснув як полінце. Мене потім перекладали, роздягали, вкладали спатки - я не чув. Я міцно спав. Але не довго. Якраз тоді, коли мої перенси уже й самі були не проти поспаткати, я прокинувя, щоб перегратися усіма моїми домашніми ігрушечками. Особливо нашим котиком, який від такої моєї ідеї впав в депресію. Він думав, що найсумніше - сидіти вдома самому.
А мій тато просто вражений моїми новими вміннями і навиками.

Людина Прямостояча?

Я вже самостійно роблю 3-4 кроки, це мені приємно, я усвідомлюю свої дії повністю.
Я , правда, падаю, але хіхікаю при цьому весело. І сьогодні я так ходив багато, без всяких там маминих заморочок – тіпа іди, принеси, подай. Може це я з радості, що тато повернувся з командировки? Він, правда , вдома, а ми все ще в селі.
Мама навіть почала турбуватися, що вона все ще не змогла зняти мої швидкі пересування на чотирьох кінцівках. Але це складно, того що я одразу втрачаю інтерес до всього іншого, якшо бачу будь-яку камеру.

Мрійливий настрій

Знаєте, зараз я кожного дня вигадую щось нове. Навіть не вигадую, а щось нове мені вдається. Я дивую себе і всіх оточуючих. Особливо маму. Навіть не так. Просто мама може з кожним днем впевненіше і впевненіше казати «дякую » Бозі за те, що я є. Вона тепер може відслідковувати еволюцію свого відношення до життя. Кажуть, що сім’я народжується разом із первістком. Це правда. Раніше був просто тато і просто мама. У кожного з них було свої думки, вподобання, звички, які вони багато років притирали до інтересів, думок, вподобань іншого. І могло бути мільйон компромісів, два мільйони спільно прийнятих рішень, три мільйони ілюзій повноцінної сімейної злагоди. Але все одно то були РІЗНОНАПРАВЛЕНІ старання. А прийшов я і всі почали обертатись навколо мене. Все стало зрозуміло і закономірно . Так і має бути - я –пуп землі!
Ну от моя перша місія на цій землі і відгадана!

ПАЗДРАВЛЯЮ!

Перше у моєму свідомому чоловічому житті 8-ме березня відбулося! Відгриміло підсніжниково-тюльпаново. У мене тут багато бабусь, прабабусь і просто гарних чужих і своїх тьотів. До кінця дня я навчився брати у мами подарунки і віддавати їх тим, кому я вважаю за потрібне.
Шо я можу сказати – свято це мені сподобалось. Кажуть, що це тимчасово і скоро, як усі справжні чоловіки, я зміню свою думку, але поки що все було гуд!

Нове оточення - село і люди.

Приїхали в село – ще декілька днів тому, але я все ще не звик. Тут багато нових, незвичних для мене звичаїв, пристроїв, тваринок. Моя щира любов – велика собака. Інших вона лякає – мама не підходить до неї близько - коли собака стає на задні лапки – вона дивиться на нас звисока, але вона мене забавляє – я сміюся, коли на неї дивлюся.
Інше захоплення – качечки. Вони дуже прикольно тікають від мене – ми ходимо за ними по двору, а вони постійно кудись поспішають.
Тут купа тумбочок і у мами просто пухне голова, як мене в них не пускати, бо в кожній із них просто кладезь заборонених для мене предметів.
Я полюбив крісло на колесах – хтось із нас когось катає – чи то воно мене, чи то я його – це залежить від того, де я – під кріслом і штовхаю його, чи на кріслі і мама мене возить по всій хаті.
Є, звичайно, і мінуси – тут постійно змінюються люди – їх тут купа – всі приходять і пробують до мене підмазатись. Просять, щоб я йшов до них на ручки, робив ладушки, гопав, буцався, кував якийсь чобіток, сороку-ворону і ще багато високоінтелектуальних забавок. Я не ведуся – у мене є мама, у мами є ручки. Вони у неї є для мене – якщо у неї з’являються думки, що я можу сам погратися, або що мені потрібно погратися з кимось із моїх родичів – я їй пояснюю, на скільки ці думки є хибними. Всі тоді починають бігати навколо мене, махати руками, наперебій пропонувати все, що можне мене заграти, але тут я включаю повний пофігізм, відкриваю рот і реву, поки мама розчулиться і забере мене на ручки.

Я і мама

Чи можна уявити щось страшніше - сьогодні мою маму покликали на роботу. МОЮ маму - на роботу! Моєму обуренню немає меж! А як же я? Я - її робота, я - її увесь світ зараз, я - ваше всьо!Недавно одна тьотя сказала нам, що моєї мами на існує до 24.03.2012 - саме тоді мені буде 2 рочки і наче б то тоді моя мама почне знов існувати. Дурня якась, бо для мене вона є тут і зараз, і кожну хвилину, коли я захочу - завжди і всюди.
Останнім часом я помітив, що мама тільки-тільки почала насолоджуватись своїм статусом. Раніше був англійський, я ще був дуже маленький, вона ще була не вивчила інструкцію до використання мене. Тепер уже все по-тихеньку почало налагоджуватись, і на тобі!
Хоча це може бути і позитивним моментом - мама накінець почне розуміти, на скільки вона ненавидить час пік, і що треба робити, щоб це поняття існувало лише в страшних снах, як бабайка.