Перший раз у перший ...

Як ми не старались потрапити у вальдорфську школу - цього року не вийшло. Все, що не робиться - не робиться, отож сьогоднi я взяв свого рюкзачка з зоряними вiйнами i пiшов у звичайну незвичайну школу. Багато люду, квiтiв, нових портфелив, шуму, фото на память, бантiв та наутюжених чорних форм. Поки що не зрозумiло - що тут робити, з ким дружити, де тут iсти i де гратися. Але з усiм цим будем розбиратися - кажуть, часу у мене на це багатенько -аж 4 роки.

Стихи Захара

Мiшка Ходить мiшка мов бичок, ложить спати на бочок Не ляжу спати на бочок бо прийде сiренький вовчок Майнкрафт Когда все не любили волков, тогда была всего лишь одна игра - майнкрафт и все дети играли в майнкрафт и все дети ставали майнкрафт

9 травня

День памяті був вчора - з садочком ходили до памятника і залишали там квіти. Усе було дуже урочисто. Сьогодні святкували свої маленькі перемоги - я з папою боюсь висоти. Ото ж і пішли перемагати цей страх. Ну, виявилось що не було чого боятися - все закінчилось дуже швидко - я навіть запросився пройти ще раз усю трасу самосійно. Не третю - другу. Майже з усім справився свм! І дуже швидко. Це леді попереду мене тормозили, хоча вни рази в два від мене були старші.

Где карта?

Це карта, яка нам знадобиться під час прогулянки в садочку. ТОчніше, без неї - просто ніяк! Без карти в садочку не гуляють. Все одно не здогадаєтесь, де схований клад! Я довго думав, як все зашифрувати. Є телепорт, вхід в підземелля, банк, де будемо красти сто тисяч, кафешка, де перекусимо і купимо вино, місток, по якому нам тре буде перебратись в іншу країну. А знаєте нащо нам вино? Правильно! Шоб поливати ним крис, отруйних пауків і мух, яким від цього стане отак погано - беее! А ще у мене в кармані 10 картонних ізумрудів, вирізаних і власноруч прономерованих.

Батони

Вчора приходив Юра і ми з ним дивились пін-кот про світло. Ви чули про найменші одиниці світла - батони? Сумую за папою, який в далеких країнах просинається тоді, як я засинаю. Сьоня аж переживився всі відею в фейсбуці, які папа викладає. А ви знаєте такий мультик - про рататуїн?

Школа-школа-перший-клас

Сьогодні був насичений день - ходили вибирати школу. На справді може і не лише я вибирав. Бо тьоті так ретельно допитувались. Питали всьо - як звати, який день неділі, коли народився, які квадратики більші, чим вони подібні, коли цвіте яблуня - і ще багато-багато якихось запитань. І нашо їй то всьо знати? Не розумію. В кінці кінців я все їй розтолкував - усі залишились задоволені. Ше б пак- тьотя мені поставила 64. Оце так оцінка! Знаєте, вона мене спитала чи хочу я в школу? Так, хочу. Сильно. Шоб не ходити в одочок! Потім ми пішли усі їсти не смачного а страшенно солодючого блинця в челінтано. Не перебивайте, бо була іще одна школа за декілька днів потому. Там все по іншому - з ніг на голову. Але мені сподобалось. Чекаю осені.

Конструктор слів Ве-ло -бе-го

Мама, а як ото називають? Велобіг, або біговел. Ага, вегабел!

Ура! День Народження!!

Мені 6. Багато це чи мало? Коли це ціле життя - бурхливе, наповнене, ємоційне - це багато. Цілий світ. Все, що я знаю і вмію вмістилося у 6 рочків. Для дорослих - кремезних, великих, неговірких - це всього-навсього якийсь період, у який шось відбулося, а може ще і не зовсім. А для мене- все, що я є. Так. Звичайно я вже хочу пошвидше стати ще дорослішим. Їм більше всого можна. Так завжди було. Адже меншим я вже не буду ніколи ?!? Сьогодні сталося щось хороше і щось таке, від чого хочеться ридати (що, власне, і було виконано в два голоси). По перше, мене все ще не відправили в садочок - змилувались наді мною любі родичі і залишили догулювати вдома. По -друге - вранці я проснувся і забув що у мене ДР! Хоча, звичайно, вже днів десять я старанно вів зворотній відлік до цього славетного дня. І от мені зранку легенько так нагадують, що можна отримувати подарунок! Урра!! НОВИЙ ПЛАНШЕТ! Старий морально застарів, адже він у мене з 2х років. Ось він- такий незвичайно-фантастичний на дотик, такий сірий і увесь мій! Звичайно я буду сьогодні гратися ствльки, щоб вже аж тошнило. Хто ж імениннику заборонить?! І от після3 годин безперервного знайомства мама насмілилась відрвати мене від мого улюбленця. звичайно, не послухався з першого разу. І тут відбувається щось катастрофічне. Він, мій неповторний, вислизає із рук прямо на твердючу плитку. Звичайно, результат передбачуваний. Тріщина через увесь єкран, зламаний сенсор. Як тут не ридати? Це був найгірший мій день народження. Потім, коли ми з мамою заспокоїлися - пішли гуляти. трохи нас це розвіяло (ще б пак - там такий вітрюган! ) А тепер я маю матеріальну ціль - назбирати грошей на новий екран.

Готуюсь я тут

Для чогось мама з татом почали задаватии мені такі глупі питання - як папу звуть, скільки місяців зимою, дні по порядку і т. д. Папу я і так знаю - ну нащо мені знати, що він у нас Олександрович? Дні -достатньо того, що я знаю суботу-неділю, коли я граюся на кінделі, а зима - закінчилась то й добре. Хай не скоро повертається. Але шкільна наука- уся така- непередбачувано-увата... ГОТУЮСЬ.

Йу-ху!

А я знову гуляю! У мене вінницькі канікулии-и-и! На цілих 4 дні. Якраз відмию свої вітряночні прищики, відпочину від зеленки і повернуся до плідної праці. Граю у хфутбольчик, вибивалку подушок, шахи, шахмати, в майнкрафт, ну і в мільйон різних занять. Мамі звоню шоб сказати привіт-пока. Бо дужже зайнятий.

У мене ві-ві-ві

У мене вітрянка. Коли дві неділі тому із садочка забрали Гошу всього в крапинку, ми з Машею вирішили не хворіти. А я обіцяв мамі шо не буду дряпатись, якшо захворію. І от цей час настав. Приходиться виконувати свою обіцянку, на скільки це можливо. Висип усюди, навіть у роті. Оце й найбільше торбує. Я схожий на головного героя одного відомого фільма - аватар. Зеленку мало що не випиваю, але замазався вже увесь. Хфото згодом.

Кубік рубік

Прийшов час. Насправді подарували мені його давно-предавно - ще коли мені було років півтора-два. Дядя Паня подумав, шо я вже доріс до нього. Але час прийшов лише тепер. Надивився я фіксіків і пішов складати. Важко було. Найважче - повиколупувати всі запчастини. Потім усе то добро приніс до компіка і же по інструкції під невсипним контролем інтернету все склалося! Але не на довго - пбо пара магічних обертів - і він знову готовий до перезавантаження, або й до капремонту - дивлячись як розбирати.

Нові знання

Якось проходячи біля церки мама спитала чи хочу я прийти в суботу на зайняття. Ну я звичайно сказав шо хочу - я всюди хочу в суботу, де ще не був. Тим більше, шо там і Маша мала бути. І ось сьоня я пішов туди. Маші не було - вона вже збиралась спати в той час. Я познайомився з хлопчиком Славою. І побачив, шо дівчинка (сестра Славіка) поряд грається в майнкрафт. О, тот тут усі свої! . Тут я послухав дядю Валадімровича, подивився довге кіно про Ісуса Христоса, а потім намалював снігура. Навіть двох. Малюнок принесу наступної суботи. Може, тут мені розкажуть правду пр смерть, бо дуже часто я питаю маму чи хтось не помер. І взагалі якось з питаннями смерті не все зрозуміло - як так люди помирають а потім знов народжуються, як там їх кості, а як же собаки, які вже стали старими? От недавно питав про бабушку Ксеню - вон у нас найстаріша, отож бо я думаю, шо вона помре першою.

Як дорослий??

Сьогодні у мене починаються справжні вінницькі канікули. Там можна все: просити 5 страв на вибір на сніданок, адже я ж не можу опреділитися з першого разу; не їсти самому в свої майже 6 років - бабуся з радістю мене погодує, так як кожна ложка-рафіноване счастя; не одягатися самому і ще багато-багато-багато чого, що вдома тре робити самому.

Війни

Ходили дивитись в кінотеатр легендарну кіношку "Зоряні війни". Мені сподобалось! Спочатку я злякався - оці окуляри роблять все неймовірно реальним. Подумав навіть як можна звідти втікнути. Але потім зрозумів, що все просто - зняв окуляри і ти знов у великому залі і на тебе не летить ніякий зорельот. Я висидів усі 2.5 години!! І всього-навсього декілька разів облився соком, кидав і підіймав поп-корн і стукав ногами по передньому кріслі.

Усі хлопчики разом!

Як добре, коли папа вдома на свято! Тадей одразу забирається до нього на ручки.

Дід Мороз і всі-всі-всі

Дід Мороз вгодив. Звичайно, таку величезну коробку лего тяжко нести. Саме через це коробка була подряпана, заклеєна скотчем, а ще по дорозі загубились рівно три гарнюні мініфігурки. Через це я страшно засумував, не захотів складати лего і пішов випробувати в ванній нові окуляри і шапку для плавання. Що цим хотів сказати Дід - поки що не зрозумів. Буду думати. І заробляти на гарний новорічний подарунок наступного року. Ще Дідо приніс чайника- мабуть, папі (ото ледачі ельфи - тяжко їм було все запакувати і підписати!), мамі - шолом зеленого кольору. А Тадею поки що нічого - його ж ще не було у нас минулого року - Дідо видно, ще не знав про нього.