Кийов!

19.06 Приїхали в Київ. Дорога була жаркою і не дуже довгою- всього1 раз поїв. Спочатку м и з дідом і мамою їхали в Вінницю, а потім з дядьком Андрюхою їхали в Київ.Дядьки не голосно травили анекдоти але я не запамятав жодного- дуже голосно гуділа машина. Ввечері я страшно капризував і мама носила мене увесь час на ручках, а треба було розібрати силу силену торбів з шматячком і їдлом- так шо мама зморилась. Вночі потім знов погано спав а на ранок мама наміряла у мене пературу 37.7. Прийшла смутна тьотя врач і сказала їхати в лікарню. Але ми з мамою не хочемо туди- залишились вдома і тепер мама поїть мене всякою гидотою- сама б попробувала перед тим як мене годувати цим. Я часто їм, але по трошки- так мені зараз хочеться. Не хочу боліти бо це сумно і вередливо. У тата з мамою тоді такі сумні очі стають – от я від цього і плакаю.
Мені розклали мою кроватку. Пару раз там поривався спати котик- думав шо то його особисті апартаменти, але тато його прогнав і тепер тут живу я.Можу навіть спаткати поперек кроватки- так мені більше подобається. Кроватка вміє співати, трястись і світитись. Співати мені не подобається- я плакаю, коли кроватка співає.Зараз я спаткаю- сам заснув-ніхто навіть не колисав мене!Але дужже рипить у нас паркет- я боюся паркет, тому часто здригаюсь, коли мама носиться по хаті у домашніх справах.