Ясний погляд

- 3.06 Сьогодні довго кудись їхали- дорогу незапамятав бо спав, потім якась тьотка штрикала голками в очі – я кричав на неї сильно. У неї виявились сильні нерви і вона не кидалась мене заспокоювати, як це роблять усі інші. Мені не було боляче. Просто терпіти не можу, коли лізуть до моїх ясних очок і ненавиджу бути нерухомим. Мама мене сильно тримала запеленаним, а ще одна тьотка- медсестра дужже міцно стиснула мою голову у руках- як не старався- не вислизнути.
Ше приходила тітка Янишка і казала шо я щокастий.Потім цілий вечір я говорив увісні.Тепер я не міцно, але сплю- кьютюся і кьютюся.Вже можу проснутися посеред великої постелі, хоча лягав на маленькій, або переповзти якось(сам не знаю як) і проснутись поперек кроватки.А вчора я трошки поплавав САМ в шапці чебурашки! Правда, несвідомо.Я не зовсім зрозумів,що вже в шапці.