У селі

Їздив на 10 днів до своїх бабусів-дідусів. На тих радостях, що онучика побачили- ще й прививку болючу зробили. Пізніше, ніж іншим діткам, але то не страшно. Кричав не довго і не голосно- так-для порядку.В селі було класно. Усі 10днів мама мене носила на ручках не спускаючи. бо я так хотів. Ну пару раз для годиться посидів на руках у бабусь-дідусів, але не довго.Катався в гамаку, уважно спостерігав за курочками- качечками-телятками-собачками- котиками. Це була виїздна практика по розпізнаванню тваринок, про які читаємо книжечки. А ще в селі була дівчинка Мирослава. Вона на 2 роки старша за мене- якраз мій улюблений вік для дівчат.Ми багато часу проводили у спілкуванні- вона мені розказувала багато чого цікавого про Харків, а я їй- про Київ.У нас з нею спільна прабабуся Ксеня.
Я вже впевнено перевертаюсь на любий бік з любого положення. Навіть пробував сам з постелі злізти- мама не дала. Ну нічого- буду пробувати далі.
Зараз сама велика забавлянка- рвати листки і їх їсти. Мені дали цілу розу на погадати- любить-не -любить. Не памятаю результат, але процес був неперевершеним!